11а-35-2009
Головуючий по справі - ЖИЗНЄВСЬКИЙ Ю.В.
Доповідач - ЄЛФІМОВ О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року. м. Київ.
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі:
головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С., суддів - полковників юстиції НОВОВА С.О. та ЄЛФІМОВА О.В., при секретарі ОСОБА_12 К.О., за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., засудженого ОСОБА_6 і його захисника адвоката ОСОБА_8, розглянув в судовому засіданні апеляційне подання прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Житомирської області СТЕМКОВСЬКОГО Д.Б. на вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 27 березня 2009 року, яким громадянин Республіки Молдова
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Оргей Республіки Молдова, з середньою освітою, одружений, тимчасово не працюючий, не судимий, проживаючий у АДРЕСА_1,
засуджений за ст. 201 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією предметів контрабанди та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік.
Цим же вироком засуджено: за ст. ст. 27 ч.5,201 ч. 2 і 423 ч.1 КК України, з застосуванням ст. ст. 54 та 70 того ж Кодексу до 5 років позбавлення волі, з позбавленням військового звання „старший лейтенант" ОСОБА_10; за ст. ст. 27 ч.5,201 ч. 2 і 419 КК України, з застосуванням ст. ст. 54 та 70 того ж КК до 5 років позбавлення волі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (кожного), з позбавленням військових звань відповідно -«прапорщик» та «старший сержант». На підставі ст. 75 КК України всі три звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік. Вирок відносно них в апеляційному порядку оскаржений не був.
Як зазначено у вироку, злочин був скоєний при таких обставинах.
Громадянин Республіки Молдова ОСОБА_6, з метою отримання більш високих прибутків за зібраний брухт кольорових металів, вирішив контрабандним шляхом доставити його в Україну та продати.
10 липня 2008 року, на прикордонному пункті пропуску «Студена-Ротар», він домовився з начальником прикордонного поста Могилів-Подільського прикордонного загону старшим лейтенантом ОСОБА_10 про те, що останній вночі 12 липня, за грошову винагороду забезпечить незаконне і безперешкодне переміщення металобрухту через митний кордон України.
Виконуючи свій злочинний намір, 11 липня ОСОБА_6 по телефону замовив на Київському підприємстві «Полімет» вантажний автомобіль з причепом і, цього ж дня, зустрівся з громадянином ОСОБА_7 - водієм автомобіля марки «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2. Під час
розмови вони домовилися про незаконне переміщення металобрухту через митний кордон України.
Діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_6 таємно, поза митними та прикордонними пунктами пропуску, польовими дорогами провів ОСОБА_7 на вантажному автомобілі марки «MAN» з причепом, з території України на територію Республіки Молдова, де в м. Кам’янка зі складу приймального пункту завантажив автотранспорт металобрухтом.
12 липня, біля 01 год. 30 хв., ОСОБА_6 прибув на прикордонний пункт пропуску «Студена-Ротар», де отримав остаточну згоду начальника прикордонного поста старшого лейтенанта ОСОБА_10 на незаконне переміщення через митний кордон України брухту кольорових металів.
В свою чергу військовослужбовці прикордонної служби прапорщик ОСОБА_11 та старший сержант за контрактом ОСОБА_12, виконуючи бойове завдання з охорони державного кордону України в складі прикордонного наряду «Прикордонний патруль», умисно, діючи за вказівкою старшого лейтенанта ОСОБА_10, за допомогою молотка та зубила зняли металеві обмежувачі руху габаритних транспортних засобів, та опустили пристрій для примусової зупинки системи «Кактус», чим забезпечили безперешкодний проїзд вказаного автомобіля, завантаженого металобрухтом на загальну суму 373870 грн., через митний кордон України поза митним пунктом пропуску. Але, через незначний час, вказаний автомобіль був зупинений прикордонним нарядом, а громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 затримані. (Матеріали кримінальної справи відносно останнього виділені в окреме провадження у зв’язку з його розшуком.)
В апеляційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини підсудних та кваліфікації інкримінованих їм злочинів, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та вирішення питання про речові докази.
Так, звільняючи ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та призначаючи йому іспитовий строк, судом, на думку прокурора, не було враховано, що ОСОБА_6 громадянин іншої держави - Республіки Молдова, та проживає на території невизнаної Придністровсько-Молдавської Республіки. Таким чином, виконати покладений на нього вироком суду відповідно до ст. 76 КК України обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи, проживання або навчання, неможливо.
Крім цього, в разі невиконання засудженим покладених на нього обов’язків, не можливо вирішити і питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 408-2 КПК України. В зв’язку з викладеним, прокурор просить суд апеляційної інстанції, скасувавши попереднє рішення, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 реальну міру покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Далі в апеляції вказується на незаконність рішення суду в частині передачі речових доказів по справі - автомобіля марки «МАИ» та причепа, на яких перевозився контрабандний товар, за належністю в ПП «Ресурсінвест-1». При цьому робиться посилка на п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» де вказано, що транспортні засоби, які використовувалися для приховування контрабандного товару при переміщенні через митний кордон, можуть бути конфісковані на підставі ст. 81 КПК України за умови визнання їх речовими доказами. Таким чином, на думку прокурора, вказані автомобіль з причепом повинні бути конфісковані в дохід держави, як предмет контрабанди.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора в підтримку апеляції та пояснення засудженого ОСОБА_6 і його захисника адвоката ОСОБА_8, яки вважали необхідним вирок залишити без змін а апеляційне подання без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, суд регіону приходить до висновку, що подання прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду 1-ї інстанції про винність засудженого в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на повно і об'єктивно досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених і наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.
Всебічно перевіривши в судовому засіданні всі зібрані по справі докази, суд гарнізону прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_6 в скоєні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував дії засудженого за ст. 201 ч.2 КК України.
В супереч твердженням апелянта, покарання засудженому ОСОБА_6 призначено з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу засудженого.
При цьому суд врахував і прямо указав у вироку, що раніше ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не притягувався, в скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, характеризувався позитивно і має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей.
Що стосується ст. 75 КК України, то при її застосуванні, суд першої інстанції правильно виходив с того, що згідно Конституції України, іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Крім того, їх відповідальність перед законом врівень з громадянами України, визначено в ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і ст. 6 КК України. Зокрема, там прямо вказується, що іноземці, які вчинили злочин на території України, несуть відповідальність на загальних підставах. Таким чином, будь яких обмежень, щодо правових наслідків протиправної поведінки вказаної категорії осіб, Закон не передбачає, в тому числі і при призначенні мір покарання за скоєні злочини.
Правильно прийнято судом рішення і в частині передачі речових доказів - автомобіля та причепа, на яких перевозився контрабандний товар, за належністю в ПП «Ресурсінвест-1». Як встановили органи досудового слідства і суд, при перетинанні державного кордону, транспортним засобом безпосередньо керував водій громадянин ОСОБА_7, який, за власною ініціативою, без будь яких правових підстав, використав автомобіль в злочинних цілях. Власник вказаного підприємства ніякої причетності до вчинення злочину не мав. Автомобіль він надав в розпорядження ОСОБА_6 на законних підставах, а тому не може нести відповідальність, в тому числі і майнового характеру у вигляді конфіскації транспортного засобу, за протиправні дії третіх осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 27 березня 2009 року відносно ОСОБА_6 - залишите без змін, а апеляційне подання прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Житомирської області СТЕМКОВСЬКОГО Д.Б. - без задоволення.