ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" травня 2010 р.                                                              Справа №  11/84

За позовом               Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Запоріжжя

до відповідача           Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

                                с.Русивель Гощанського району Рівненської області

про стягнення              18 750 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-          Пшеюк Н.І., представник (довір.№1432 від 19.05.2010р.);

від відповідача-      не з’явився.

Позивач не заявив клопотання про технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору: Позивач-ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Відповідача-ФОП ОСОБА_3 заборгованість по розрахунках в сумі 18 750 грн. 00 коп. за надані послуги автоперевезення згідно укладених договору та заявки.

Відповідач-ФОП ОСОБА_3 відзиву на позов, витребуваного ухвалою від 05.05.2010р. суду не подав, позовних вимог не оспорив і не заперечив.

В судове засідання 26 травня 2010р. ні Відповідач, ні його представник не з’явились, хоч про час та місце слухання справи сторону було повідомлено у встановленому порядку.(арк.справи 1, 38).

Суд вважає, що справу може бути розглянуто без участі Відповідача на підставі наявних у справі доку-ментів.  

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_3-експедитор та ФОП ОСОБА_2-перевізник 12.01.2009 року уклали договір №01/01/02 (надалі в тексті –Договір). Згідно розділів 1, 2, 3, 4 Договору експедитор, діючи від свого імені в інтересах та за рахунок Замовника –залучає перевізника для доставки вантажу; перевізник дос-тавляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника на умовах Договору.

Оплата послуг перевізника в сумі 20 000 грн., згідно заявки №02-01 від 12.01.2010р., укладеної сторона-ми здійснюється експедитором протягом 20 днів на підставі оригіналу рахунка, транспортної накладної, акта виконаних робіт. Передана факсимільним зв’язком заявка, що підписана сторонами –має силу оригіналу.

Згідно заявки №02-01 перевізник зобов’язаний здійснити автомобільне перевезення обладнання за марш-рутом м.Еербик (Нідерланди) –м.Ягодин –м.Донецьк –м.Макеївка Донецької області; завантаження 12-13 січня 2010р., розвантаження у м.Макіївка до 18 січня 2010р.; вартість перевезення 20 000 грн. Договір та заявку №02-01 підписано ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, скріплено відбитками пе-чаток сторін, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 9-12).

Вбачається, що для здійснення перевезення Позивач уклав з ТзОВ «Інтенс транс»(м.Запоріжжя) договір перевезення вантажу №10 і завантажений 14.01.2010р. на підприємстві «ММ-Rarton-Eerbeek B.V.»у місті Еербик (Нідерланди) у напівпричіп НОМЕР_2, автомобіль держномер НОМЕР_1 вантаж (обладнання) – доставлений вантажоотримувачу у м.Макіївку Донецької області 22.02.2010р., що стверджується міжнародною товарно-тран-спортною накладною –СMR.(арк.справи 13, 16-18).

Здійснення перевезення вантажу згідно Договору Позивач оформив Актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) та рахунком №05 від 22 січня 2010р., надіславши їх Відповідачу за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення. Загальна вартість між-народних транспортних послуг та транспортування Україною складає 20 250 грн. 00 коп. Акт та рахунок підписа-но ФОП ОСОБА_2, скріплено відбитками печатки.(арк.справи 15-18).

Вбачається, що акту Відповідач не підписав і не повернув Позивачу; пропозиції сплатити 20 250 грн., які вбачаються з претензій від 19.02.2010р. та 04.03.2010р. –залишив без розгляду, а зазначений рахунок №05 від 22.01.2010р. –оплатив частково платіжним дорученням від 12.04.2010р., що стверджується матеріалами справи. (арк.справи 19-23).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і пояснення Позивача, встановивши обставини спра-ви і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, –зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника Вико-нання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного ко-дексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділово-го обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їх другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (ек-спедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання виз-начених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибра-ним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з переве-зенням.

Плата за договором транспортного експедирування, врегульовано ст.931 ЦК України, –це розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб.(ст.932 ЦК).

Вимога Позивача стверджується Договорами, заявкою, транспортною накладною (CMR), актом, рахун-ком, доказами їх відправлення, претензіями, доказм часткової оплати і підлягає задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 306, 311 Господарського кодексу України та стст. 11, 16, 509, 526, 909 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що несплатою 18 750 грн. 00 коп. вартості наданих послуг перевезення Відповідач завдав Позивачеві майнових збитків.

Відповідач доказів сплати боргу суду не надав.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 18 750 грн. 00 коп. боргу.

Позивач також просив покласти на Відповідача 600 грн. витрат на послиги адвоката. Як на підставу своїх вимог Позивач посилається на правило ст.44 ГПК України про судові витрати і обгрунтовує їх Договором про юридичні послуги №01/04 від 20.04.2010р., укладеним з фізичною особою –підприємцем, адвокатом ОСОБА_5, свідоцтвом №541 на право ОСОБА_5 займатись адвокатською діяльністю, свідоц-твом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, актом від 22.04. 2010р. про надання підприємцем, адвокатом ОСОБА_5 юридичних послуг по справі та рахунком-фактурою виписаним ФОП ОСОБА_5, та доказом сплати юридичних послуг підприємцю ОСОБА_5 в сумі 600 грн. 00 коп.(арк. справи 31-37).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд виходить з того, що представни-ками юридичних осіб, крім керівників підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців –можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації або фізичної особи. Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи може здійснювати відособ-лений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.(ст.28 ГПК України).

Вбачається, що вказана норма не обмежує Позивача у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його предс-тавництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного суду України від 16.11. 2000р. за номером 13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визнача-ються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юрис-та або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були спла-чені стороною за отримання послуг, наданих лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Враховуючи вказане – покладення на Відповідача 600 грн. 00 коп. витрат Позивача на юридичну допомо-гу, фактично надану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вбачається суду безпідставним.

Тому на Відповідача покладаються лише витрати по сплаті державного мита та витрати на послуги з ін-формаційно-технічного забезепеченння судового процесу на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслі-док його неправильних дій –доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_2 (фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_3 (ідент.НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,  який знаходиться у АДРЕСА_1 (ідент.НОМЕР_3) 18 750грн. 00коп. заборгованості по розрахунках, 187грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "28" травня 2010 р..