11а-28-2009
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2009 року м. Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:
головуючого - генерал-майора юстиції Кузьміна А.С., суддів -полковників юстиції: Паленика І.Г. і Оксененка О.М., при секретарі Лєнь Л.С., за участю прокурора відділу підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковника юстиції Плужника О.В., засудженого ОСОБА_1, розглянув у судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 і прокурора Плужника О.В. на вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 10 лютого 2009 року, яким засуджені:
начальник відділення оперативної протидії нелегальної міграції оперативно-розшукового відділу військової частини 2144 майор
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Запоріжжі, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні двох дітей, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією засобів вчинення злочину та позбавленням військового звання «майор», за ч. 1 ст. 423 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до позбавлення волі строком на 4 роки, з конфіскацією засобів вчинення злочину та позбавленням військового звання «майор».
- громадяни:
ОСОБА_2 який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с Малнів, Мостиського району Львівської області, громадянин України, одружений, маючий на утриманні двох дітей, не маючий судимості, непрацюючий, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_2
за п.2 ст. 15 ч. 2 ст. 332 КК України строком на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину, за ч. 2 ст. 332 КК України строком на 5 років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до позбавлення волі строком на 5 років, з конфіскацією засобів вчинення злочину
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Волсвин Сокальського району Львівської області, громадянин України, одружений, маючий на утриманні двох дітей, раніше не судимий,
працюючий у ТзОВ «Ворс» охоронцем, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_3
за п. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 332 КК України строком на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину, за ч. 2 ст. 332 КК України строком на 4 років позбавлення волі з конфіскацією засобів вчинення злочину та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до позбавлення волі строком на 4 роки, з конфіскацією засобів вчинення злочину.
У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком три роки кожний.
За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 визнані винними у наступному.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в травні-червні 2008 року, за попередньою змовою групою осіб між собою та іншими невстановленими слідством особами, маючи на меті незаконно переправити через державний кордон України на ділянці Чопського прикордонного загону групу нелегальних мігрантів - громадян Пакистану в кількості 6 осіб, здійснили перевезення нелегалів двома автомобілями з лісового масиву поблизу міста Києва до лісового масиву одного із прикордонних районів Львівської області та передали їх іншим невстановленим співучасникам для переховування. В наступному ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на двох автомобілях перевезли цих осіб у Закарпатську область для подальшого їх незаконного переправлення через кордон, однак цього наміру вони не довели по незалежним від них причинам, оскільки 17 червня 2008 року нелегальних мігрантів було виявлено і затримано працівниками Служби безпеки України.
Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно з ОСОБА_1, в червні 2008 року, за попередньою змовою групою осіб між собою та іншими невстановленими слідством особами, вчинили дії по незаконному переправленню через державний кордон України на ділянці Львівського прикордонного загону групу нелегальних мігрантів - громадян Індії. При цьому, ОСОБА_2 перевіз на автомобілі 4-х нелегальних мігрантів з місця їх переховування лісового масиву на території Київської області в Сокальський район Львівської області та передав ОСОБА_3, який розмістив та деякий час переховував нелегалів в будинку одного із населених пунктів. ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою-начальником відділення оперативної протидії нелегальної міграції оперативно-розшукової роботи Львівського прикордонного загону, використовуючи надані йому службові повноваження, всупереч інтересам служби, зловживаючи службовим становищем в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, засобами стільникового зв’язку надав ОСОБА_2 інформацію та поради про час та місце безперешкодного переправлення через державний кордон України нелегалів. Отримавши від ОСОБА_1 таку інформацію 17 червня 2008 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 разом з невстановленою слідством особою довели нелегальних мігрантів до інженерно-технічних та контролюючих прикордонних споруд в районі 7811 прикордонного знаку, де ОСОБА_2 перевів їх через контрольно-слідову смугу та показав орієнтир подальшого руху в глиб Республіки Польща.
Не погоджуючись з вироком суду гарнізону засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції та додатках до апеляційної скарги зазначає, що досудове і судове слідство щодо нього проведено упереджено, а обвинувачення грунтоване на припущеннях, отриманих з матеріалів оперативно-розшукової справи та за відсутності показань жодного свідка, який би підтвердив його причетність до протиправних дій, за виключенням працівників Служби безпеки України. Апелянт вважає не належним доказом висновки криміналістичних експертиз матеріалів та засобів відео-звукозапису його телефонних розмов, а визнання під час судового слідства ним своєї вини пояснює тиском на нього з боку працівників СБУ. Інформацію про час та місце перетину кордону, він передав ОСОБА_2 сподіваючись на затримання групи нелегалів лінійними підрозділами ДПС України на ділянці Львівського прикордонного загону з тим щоб відпрацювати із затриманими особами в оперативному плані. З урахуванням наведеного в апеляції ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати.
Прокурор в своїй апеляції зазначає, що суд гарнізону виключив з обвинувачення ОСОБА_1 вчинення ним замаху в сприянні незаконного переправлення через державний кордон України шести громадян Пакистану без достатніх на те підстав, оскільки суд не прийняв до уваги висновки криміналістичних експертиз матеріалів та засобів відео-звукозапису і дані протоколу огляду роздруківок телефонних дзвінків, тобто докази, якими підтверджується спілкування між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу їх протиправної діяльності на кордоні. Виключення цього епізоду потягло за собою зменшення підсудному обсягу обвинувачення, зміну фактичних обставин справи в частині зміни кваліфікації його дій за ознаками повторності і, як наслідок, призначення ОСОБА_1 занадто м’якого покарання.
В апеляції висловлюється і непогодження із застосуванням до засуджених ст. 75 КК України приймаючи до уваги, що їх каяття не було щирим, а злочини, що вчинили ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були розкриті лише завдяки старанним діям правоохоронців, без будь-якої допомоги засуджених. Оскільки жодної із законних підстав, які б давали можливість суду звільнити засуджених від відбування покарання з випробувальним терміном в ході судового слідства встановлено не було, тому застосування положень ст. 75 КК України є безпідставним.
Виходячи з цього в апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та внаслідок невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості злочинів та особам засуджених, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 також визнати винним у вчиненні злочину передбаченого п.2 ст. 15 ч. 1 ст. 332 КК України та визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, а за сукупністю злочинів позбавити волі строком на 4 роки з конфіскацією засобів вчинення злочинів, з позбавленням військового звання «майор» і не застосовувати до нього, а також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора в підтримку доводів апеляційного подання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляцій, військовий апеляційний суд регіону приходить до наступних висновків.
Як видно із вироку та протоколу судового засідання висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2, . ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій за які вони засуджені відповідають фактичним обставинам справи і основані на досліджених в судовому засіданні доказах, які правильно викладені у вироку і не викликають сумніву в своїй достовірності.
Зокрема, для викриття злочинної діяльності засуджених була заведена оперативно-розшукова справа за наслідками якої працівниками Управління Служби безпеки України у Львівській області було встановлено їх причетність до незаконного переправлення нелегальних мігрантів через державний кордон України. При цьому, всі дії правоохоронних органів починаючи з отримання оперативної інформації, заведення оперативної справи, стеження за підозрюваними, використання засобів відео-звукозапису під час їх переговорів щодо організації та виконання певних дій по переправленню нелегальних мігрантів через кордон, викриття каналу нелегальної міграції і припинення злочинної діяльності були виконані згідно чинного законодавства. Суд дослідив та вірно навів у вироку докази про вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3 замаху у незаконному переправленні через державний кордон України шістьох громадян Пакистану, а також повторно, за попередньою змовою групи осіб, організації та керівництво незаконним переправленням через кордон чотирьох громадян Індії спільно з ОСОБА_1, який сприяв цьому порадами і вказівками із зловживанням службовим становище, що спричинило істотну шкоду встановленому порядку несення військової служби по охороні державного кордону України. Крім безпосереднього визнання підсудними своєї вини такими доказами є: покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - працівників спецпідрозділу УСБУ у Львівській області, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і інших військовослужбовців відділу прикордонної служби (застави) «Павловичі», покази нелегалів- громадян Пакистану і Індії, протоколи за результатами проведення оперативно-розшукових заходів - зняття інформації з каналів зв’язку, висновки криміналістичних експертиз матеріалів та засобів відео-звукозапису, роздруківки дзвінків та розмов між ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1, протоколи пред’явлення осіб для впізнання, щоденник ОСОБА_1. Оскільки законність та допустимість цих доказів не викликає сумніву, тому доводи ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення злочинів апеляційний суд визнає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд не погоджується з доводами прокурора в поданні про безпідставність виключення з обвинувачення ОСОБА_1 вчинення замаху на незаконне переправлення шістьох громадян Пакистану через державний кордон України, як-то сприяння порадами, вказівками та усуненням перешкод. З матеріалів справи вбачається, що безспірних доказів про його причетність до цього злочину не було встановлено ні під час досудового слідства ні судовим слідством.
Як вбачається з вироку суду та матеріалів справи, призначаючи засудженим покарання, суд врахував, як того вимагає кримінальний закон, наявність кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчинених злочинів, якими суд визнав каяття, сприяння розкриттю злочину, їх сімейний стан та наявність малолітніх дітей, позитивну службову характеристику засудженого ОСОБА_1, що він і ОСОБА_3 притягуються до кримінальної відповідальності вперше. Наведені обставини дали можливість суду першої інстанції застосувати до засуджених ст. 75 КК України.
З урахуванням зазначеного неможливо погодитись з позицією прокурора в поданні, що призначене засудженим основне покарання є явно несправедливим і надмірно м’яким через звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку про залишення вироку суду гарнізону без змін.
Керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону,
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Львівського гарнізону від 10 лютого 2009 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу останнього, а також подання прокурора без задоволення.