10-16-2009

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2009 року м. Київ

Військовий апеляційний суд Центрального регіону у складі:

головуючого - генерал-майора юстиції Кузьміна А.І., суддів - полковників юстиції Димарецького В.М. і Оксененка О.М., при секретарі Лєнь Л.С., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону підполковника юстиції Конецула Р.В., розглянув у судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на постанову військового місцевого суду Львівського гарнізону від 27 березня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову винесену заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону від 14 березня 2009 року про порушення стосовно ОСОБА_1. кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 і ч. 1 ст. 425 КК України.

27 березня 2009 року, розглянувши вказану скаргу, військовий місцевий суд Львівського гарнізону виніс постанову, якою залишив без задоволення скаргу ОСОБА_1. на постанову слідчого органу.

Не погоджуючись з постановою суду від 27 березня 2009 року ОСОБА_1 в своїй апеляції просить її скасувати і закрити справу на підставі ст. 6 ч. 2 КПК України.

В обґрунтування цього апелянт посилається, що зазначена постанова є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з підстав неправильності застосування кримінального закону.

Зокрема апелянт вважає, що суд допустив неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, визнавши, що рішення про порушення кримінальної справи можна приймати лише за наявності достатніх до того приводів і підстав. Між тим, як стверджує апелянт, згідно вимог ст. ст. 4 і 94 КПК України, кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Суд першої інстанції не дотримався цих вимог законодавства і проігнорував наведені в скарзі на постанову слідчого доводи про відсутність в його діях ознак злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч. 1 і 425 ч. 1 КК України. Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що суд не прийняв до уваги і суму матеріальних збитків, які за своїм розміром не є істотною шкодою для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 425 КК України, враховуючи інформаційний лист Верховного Суду України №5-13Н387 від 30.12.2003 р. і вимоги ч. 1 ст. 5 КК України про зворотну дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який вважав необхідним постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, перевіривши представлені матеріали, військовий апеляційний суд регіону дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, а також законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. З постанови суду, а також протоколу судового засідання вбачається, що судом гарнізону саме ці питання і перевірялись під час розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи. При цьому, всупереч доводам апелянта, наявність в діях особи ознак злочину перевіряється під час вирішення питання про порушення кримінальної справи, а не розгляду його скарги в порядку ст. 236-8 КПК України. Згідно наданих матеріалів, кримінальна справа щодо ОСОБА_1 була порушена за фактом службового підроблення ним офіційних документів - протоколів вручення відзнаки Президента України, шляхом внесення в них завідомо неправдивих відомостей, а також недбалого ставлення до виконання своїх службових обов’язків, чим було завдано істотну шкоду, тобто ознак злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч. 1 і 425 ч. 1 КК України. В даному випадку, суд першої інстанції перевіривши наявності достатніх приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, а також законність джерела отримання даних, які стали підставою для винесення цієї постанов, обґрунтовано відмовив в задоволенні скарги про її скасування.

Що ж стосується посилання в апеляції на помилковість висновку суду щодо наявності істотної шкоди, то воно взагалі є безпідставним через те, що суд такого висновку не робив, оскільки це питання вирішується при розгляді справи по суті та юридичній кваліфікації судом дій особи, відносно якої пред’явлене обвинувачення. До того ж, на даний час розслідування по кримінальній справі відносно ОСОБА_1. органами досудового слідства закінчено і справа передана до військового місцевого суду Львівського гарнізону для розгляду по суті.

За таких обставин постанова суду від 27 березня 2009 року не може бути визнана незаконною і скасована, оскільки військовий апеляційний суд регіону не вбачає для цього жодних правових підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365,366,377 і 382 КПК України, військовий апеляційний суд регіону,

УХВАЛИВ:

Постанову військового місцевого суду Львівського гарнізону від 27 березня 2009 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону від 14 березня 2009 року про порушення кримінальної справи залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1. - без задоволення.