ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-1677/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю :
позивача : ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Спесивцева В.В.
свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Державної податкової інспекції у місті Вінниці
про: визнання дій незаконними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій
Обставини справи:
Заявлено позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Вінниця про визнання дій працівників ДПІ у м. Вінниці щодо перевірки незаконними та скасування рішення № НОМЕР_1 від 13.01.10 р. про застосування штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що перевірка проведена з порушенням Закону України “Про державну податкову службу в Україні” щодо письмового неповідомлення про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу; перед перевіркою не надано копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки; в акті зазначено порушення, яке не мало місце і є надуманим.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та уточнили, що оскаржуються дії податкових інспекторів Дзюби В.Л. та Кучевської А.С.
Представник відповідача із задоволенням позову не погодився з тих підстав, що перевірка проведена в межах наданих повноважень й відповідно до закону, а виявлені порушення мали місце при її проведені.
За клопотанням сторін в судове засідання викликано свідків - ОСОБА_5 –головного державного податкового ревізора –інспектора та ОСОБА_4, що є власником кафе, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач.
ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в ході проведення перевірки було виявлено, що на місці проведення розрахунків знаходились готівкові кошти в сумі більше ніж 3000 грн., тоді як в денному звіті реєстратора розрахункових операцій зазначена сума 60 грн.
На запитання де саме знаходились кошти в касі чи іншому місці, свідок пояснив, що здача була видана з кишені позивача, а оскільки законодавець визначає, що зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей забороняється, а тому гроші, з яких було видано здачу є готівковими коштами та такими, що знаходились на місці проведення розрахунку.
ОСОБА_4 дав свідчення про те, що кошти, які знаходились в кишені ОСОБА_6 були ним надані на придбання коляски для новонародженої дитини та не мали відношення до каси. Разом з тим, свідок пояснив, що позивач з грошей, що призначались на коляску, розміняв 100 гривневу купюру, яка була надана перевіряючими. При цьому, пояснив, що саму купюру не бачив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення свідка та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –
В С Т А Н О В И В:
24.12.2009 р. податковими ревізорами інспекторами ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на підставі направлень від 24.12.2009 р. № 2382/23 № 2383/23 виданих ДПІ у м. Вінниці, було проведено планову перевірку господарської одиниці бар (в кафе «Солоха») суб’єкта господарської діяльності ОСОБА_1, з питань дотримання суб’єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Перевірку проведено з відома і в присутності бармена ОСОБА_1, якому і вручені направлення на перевірку.
За результатами перевірки складено акт №1083/02/28/23/НОМЕР_2, зареєстрований в органі державної податкової служби за місцем здійснення діяльності суб’єкта господарювання 25.12.09 р., в якому з зафіксовано наступне: не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті (Х-звіт) реєстратора розрахункових операцій. Невідповідність склала 3261 грн.
В подальшому, податковим органом прийнято рішення № НОМЕР_1 від 13 січня 2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16305 грн. за порушення пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг."
Не погоджуючись з діями посадових осіб при проведенні перевірки та складанню акту, і, відповідно, прийняттю рішення, позивач звернувся з позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій посадових осіб органу державної податкової служби, суд виходить з наступного.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну податкову службу України” (далі - Закон №509), відповідно до якого Державна податкова інспекція є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 4 частин першої статті 17 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Частиною першою статті 16 цього Закону визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, а відповідно до частини четвертої - планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Стосовно перевірок органами державної податкової служби суб'єктів господарювання щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій слід зазначити, що згідно з пунктом 3.1. Наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” (далі - Наказ №355), працівниками органів державної податкової служби здійснюються відповідно до щомісячних планів органу державної податкової служби планові перевірки щодо контролю за здійсненням, суб'єктами господарювання, розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтва про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
Тобто, у межах повноважень, визначених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Наказом №355, органи Державної податкової служби проводять планові перевірки згідно з затвердженим керівником податкових органів планами-графіками і за наявності направлень на перевірку.
Статті 15 та 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не містять механізму та умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових виїзних перевірок, посилаючись на інші норми законодавства, якими в даному випадку є положення пунктів 1 частини першої, частини другої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
За приписами згаданих норм, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу Державної податкової служби.
Як свідчать матеріали справи перевірка позивача проведена посадовими особами ДПІ у м. Вінниця у відповідності до належним чином оформлених направлень.
Норми статті 11-1 Закону № 509 щодо обов'язкового письмового повідомлення за 10 днів до проведення планової перевірки застосовуються лише в частині перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), а не у випадку перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, що мало місце в даній справі.
Наявність плану-графіка перевірок та направлень на її проведення в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Наказу ДПА України від 27 травня 2008 року №355 надає податковому органу право на проведення планової перевірки суб'єкта господарювання.
При цьому, ненадання відповідного документу (наказу керівника податкового органу), у якому мали міститись відомості щодо підстав проведення відповідної перевірки позивача, є підставою про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. Однак, як вбачається перевіряючи були допущені до перевірки.
Більш того, як вбачається з положень пункту 3 Наказу № 355 працівники органів ДПС не зобов’язані надавати перевіряючому суб’єкту копію наказу керівника податкового органу. Отже, ненадання копії наказу керівника податкового органу та неповідомлення про проведення перевірки за 10 днів не може бути підставою для визнання незаконними дій перевіряючих щодо фактичного проведення перевірки.
При розгляді питання щодо незаконних дій податкових інспекторів, які полягали у тому, що ними у акті зафіксовано порушення, якого фактично не було, то суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, перевіряючими в акті зафіксовано порушення пункту 13 статті 3 Закону про РРО, а саме: не забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Положення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначають підстави для звільнення від доказування.
Так, відповідно до частини 1 вказаної статті обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з постанови Староміського районного суду м. Вінниці у справі № 3-208-10 від 10.03.2010 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, яким допущено порушення пункту 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій”, судом встановлено, що при проведені 24.12.2009 р. планової перевірки бара, власником якого є ПП ОСОБА_1, останнім, при здійснені контрольної закупки коньяку “Квінт”на загальну суму 60 грн., надано здачу з кишені. Тому було прохання пред’явити гроші, які є при собі у бармена на місці проведення розрахунків. ОСОБА_1 витяг з кишені 3261 грн., власноручно описав кількість і номінал грошових купюр. Сума готівки на місці проведення розрахунку не відповідала даним звіту. Про дане порушення був складений акт.
Таким чином, суд прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 155-1 частини 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - тягне за собою накладення штрафу та виніс зазначену вище постанову, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення.
Вказану постанову рішенням апеляційної інстанції № 33-151/10 від 7.04.2010 р. залишено без змін.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що зазначене вище судове рішення в даному випадку для адміністративного суду є підставою для звільнення від доказування щодо факту порушення відповідною стороною (позивачем) вимог законодавства щодо проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, оскільки ці обставини були предметом розгляду у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положення частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Доводи позивача про те, що кошти, які знаходились в кишені ОСОБА_6 не є коштами в розумінні Закону про РРО як такі, що знаходились на місці проведення розрахунків, не беруться до уваги, оскільки спростовані постановою Староміського районного суду.
Крім того, згідно статті 2 Закону № 265 місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Із даного визначення вбачається, що наявність на місці проведення розрахунків особистих коштів не передбачена законодавством, а звільнення від відповідальності за невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО не обумовлюється жодними іншими умовами, крім самого факту такої невідповідності.
За сукупністю наведених обставин, з урахуванням доведеності вчинення правопорушення позивачем, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволені позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 12.07.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
06.07.2010