РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Куцина М. М.,
суддів: Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,
при секретарі : Медяник Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 8 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку,
Встановила:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку.
Позивач у позові зазначав, що під час перебування у зареєстрованому шлюбові з ОСОБА_2 вони розпочали будівництво літньої кухні з сараєм. Це будівництво за адресою АДРЕСА_1 є незавершеним, і ступінь його готовності складає 77 % .
Ця літня кухня та сарай є суцільним будівництвом і є об’єктами спільної сумісної власності подружжя, тому позивач просив провести поділ спірного майна, визнавши за ним право власності на ? частину незавершеного будівництва.
У процесі розгляду справи по суті позивач уточнив позовні вимог і просив у суді першої інстанції зобов’язати ОСОБА_2 сплатити компенсацію за ? частину незавершеного будівництва літньої кухні по АДРЕСА_1 у сумі 99895 гривень і покласти на відповідачку оплату судових витрат по справі.
Позивач, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини, просив у суді першої інстанції зобов’язати відповідачку сплатити компенсацію за ? частину незавершеного будівництва - літньої кухні по АДРЕСА_1 у сумі 99895 гривень, незавершене будівництво літньої кухні залишити у власність відповідачці, і покласти на відповідачку сплатити судові витрати по справі.
Рішенням Іршавського районного суду від 8 квітня 2010 року у позові позивачеві відмовлено.
У суді апеляційної інстанції апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача у суді апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
У апеляційній скарзі у зв’язку з тим, що місцевий суд порушив норми процесуального та матеріального право, тобто допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, позивачем ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, тобто сплатити йому компенсацію за ? частину незавершеного будівництва літньої кухні у сумі 99895 гривень, та стягнути з відповідачки по справі судові витрати.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що незавершене будівництво літньої кухні з сараєм є самочинним будівництвом і є єдиним цілим з житловим будинком і поділу не підлягає, оскільки позивачка отримала земельну ділянку у власність до шлюбу. У період шлюбних відносин сторонами було побудовано підвальне приміщення, а другий поверх літньої кухні будувався відповідачкою після розірвання шлюбу за власні кошти. Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження того, що другий поверх побудований ними у період шлюбу, а також відповідачка не дала своєї згоди на грошову компенсацію.
Однак, погодитися з таким висновком місцевого суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Помилковим є твердження суду, що позивач просив реальний розподіл спірної будівлі. Так, із журналу судового засідання від 8 квітня 2010 року вбачається, що позивач уточнив позовні вимог, просив у суді першої інстанції зобов’язати ОСОБА_2 сплатити компенсацію за ? частину незавершеного будівництва літньої кухні по АДРЕСА_1 йому, ОСОБА_1, у сумі 99895 гривень і покласти на відповідачку оплату судових витрат по справі.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3 і 4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних міркувань.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог заперечень, підтверджених тими, які були дослідженні в судовому засіданні.
У відповідності до правил частини першої та другої ст. 60 СК України та частини першої ст. 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності і вразі поділу майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 13 лютого 1999 року, і 12 вересня 2006 року відповідачка звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу, який на день розгляді позову ОСОБА_1 у місцевому суді не розірвано.
Відповідачці, на підставі рішення виконкому Ільницької сільської ради від 25 жовтня 1996 року №96, та згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії 1У-ЗК №035201. 96, виділено земельну ділянку площею 0.25 га у приватну власність.
Позивачкою, на підставі рішення №96 від 25 жовтня 1996 року, 22 травня 1997 року оформлено технічну документацію на будівництво індивідуального будинку та на забудову даної земельної ділянки, а саме: архітектурою Іршавського району виготовлений будівельний паспорт на будівництво житлового будинку за адресою: вулиця Феннича с. Ільниця Іршавського району Закарпатської області, та відділом будівництва та архітектури Іршавської районної ради відповідачці по справі наданий дозвіл №13, із якого вбачається, що будівництво повинно було бути розпочато у 1997 року та закінчено у 2000 році(67-69_).
Також, сторонами по справі у грудні 2006 року в період їх сумісного проживання виготовлено інвентаризаційну справу №131 у бюро технічної інвентаризації на домоволодіння АДРЕСА_1 ( будівництво літньої кухні з сараєм ( а. с.38-48).
Відповідно до висновку судово - будівельної експертизи, ступінь готовності спірного незавершеного будівництва, загальною площею151,2м.кв,. становить 77% вартістю 199798.0 гривень ( а. с.78-89);
Відповідачкою по справі визнається та не оспорюється висновок судово- будівельної експерти, у якому стверджений факти того, що будівля літньої кухні та сараю - це одна одноповерхова будівля з цокольним поверхом, і дані приміщення можуть використовуватися за різними призначеннями: як господарські, так і житлові приміщення, і їхня загальна площа складає 151.2 м кв.
Відповідачкою по справі частково визнається факт спільного будівництва у частині будівництва фундаменту літньої кухні, факт будівництва іншої частини заперечується .
Факт спільного будівництва спірного житла підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме документами на придбання будівельних матеріалів, показами свідків та іншими доказами. ( а с. 111-151),( а. с.173-198).
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 4 жовтня 1991 року №7 « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок ( зі змінами), за позовом дружини, членів сім’ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
За позовом одного із подружжя, які спільно будували спірне житло, суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом літньої кухні, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу , і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати за цими особами право на будівельні матеріали і конструктивні елементи або, з врахуванням конкретних обставин, залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію
З огляду наведеного, матеріалами справи, зібраними доказами стверджений факт того , що на час розгляду справи у місцевому суді сторонами був виготовлений будівельний паспорт на спірну будівлю та у встановленому законом порядку наданий дозвіл на будівництво.
Сторонами по справі визнається , що у зв’язку з розірванням шлюбу та матеріальними труднощами, будівництво не було доведено до завершення .
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що незавершена будівництвом літня кухня на ? частину є спільним сумісним майном подружжя, а тому це майно належить їм у рівних частинах.
Оскільки, відповідачка по справі не дала згоди на реальний поділ спірного майна або грошової компенсації, а позивач погодився на цю компенсації, тому судова колегія визначає грошову компенсацію за дійсною вартістю будівлі на час розгляду справи, і така вартість встановлена висновком будівельної експертизи ( 199789), половина з якої належить позивачу.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов’язати ОСОБА_2 сплатити компенсацію за ? частину незавершеного будівництва літньої кухні по вул. Феннича в с. Ільниця,31 «А» Іршавського району ОСОБА_1 у сумі 99895 гривень.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 876грн. судового збору. Також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 427.57грн. судових витрат.
Керуючись ст.301,303,304,307,309,3016,317,319 ЦПК України. судова колегія судової палати,
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Рішення Іршавського районного суду від 8 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_2 сплатити компенсацію за ? частину незавершеного будівництва літньої кухні по вул. Феннича в с. Ільниця,31 «А» Іршавського району ОСОБА_1 у сумі 99895 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 876гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 427.57 судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: