ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.09.07 р.                                                                               Справа № 44/18                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства “Донецька залізниця”

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве  

про стягнення  13672,80 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача: Ширяева О.О. за довіреністю № Н-01/3265 від 21.10.2005 р., Кондаков С.М. за довіреністю № Н-01/2512 від 20.10.2006 р. (в останнє судове засідання не з’явилися)

від відповідача: Томицька Н.М. за довіреністю № 73/5-51 від 29.12.2006 р., Сагін М.В. за довіреністю № 73/5-28 від 30.07.2007 р. (в останнє судове засідання не з’явилися)

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.08.2007 до 06.09.2007 р.

У грудні 2005 року ДП “Донецька залізниця” до господарського суду Донецької області був заявлений позов про стягнення з ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” 13672,80 грн. плати за зберігання вантажу на підставі статті 46 Статуту залізниць, відповідно до якої одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Заявою від 15.02.2006 року ДП “Донецька залізниця” уточнено позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить стягнути з ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” 13672,80 грн. плати за користування вагонами у зв’язку з затримкою вагонів на підходах до станції Єнакієве у грудні 2004 року.

22.03.2006 р. позивачем був наданий лист від 17.03.2006 р. № 45/6, в якому він просить заяву про уточнення позовних вимог від 15.02.2006 року вважати недійсною. 22.03.2006 року позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, де він просить стягнути плату за зберігання вантажу у вагонах у сумі 13672,80 грн. у зв’язку із затримкою цих вагонів на підходах до станції Єнакієве у грудні 2004 року.

Рішенням від 28.03.2006 господарського суду Донецької області, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2006, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2006 судові рішення у справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду  від 04.12.2006 відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП „Донецька залізниця” до ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” про стягнення плати за зберігання вантажу у сумі 13672,80 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2007 року по справі № 44/18 за позовною заявою державного підприємства “Донецька залізниця” до  відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве про стягнення 13672,80 грн. рішення суду першої інстанції від 04.12.2006 р. скасовано, справа передана на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 11.05.2007 р. справа 44/18 призначена до нового розгляду.

Розпорядженням від 07.06.2007 року заступника голови господарського суду справа № 44/18 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Ухвалою суду від 02.08.2007 року строк вирішення спору по даній справі продовжений до 08.09.2007 р.

Сторони заявили клопотання не застосовувати технічну фіксацію судового процесу, яке судом було задоволено.

Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2005 р. вагони з вантажем, які направлялися на адресу ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” (далі – відповідач) призначенням станція Єнакієве, були затримані позивачем на підходах до станції Єнакієве на станції Вуглегорськ ДП “Донецька залізниця з причин неприйняття їх одержувачем через зайнятість фронтів вивантаження на станції призначення вагонами, поданими для відповідача.

На підставі ст. 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів ст. Єнакієве була нарахована плата за зберігання вантажу на суму 13672,80 грн. (разом з ПДВ) по накопичувальним карткам (форма ФДУ № 92) № 22-04-703  та № 22-04-704 від 22.04.2005 р. згідно акту про затримку вагонів (форма ГУ 23А) № 10 від 30.12.2004 р., складеного на ст. Вуглегорськ, наказу № 38 від 30.12.2004 р. та акту загальної форми № 10 (форма ГУ 23), складеного на ст. Єнакієве.

Відповідач з нарахованою сумою не погодився та склав на кожну накопичувальну картку свої зауваження, де вказує, що у період з 30.12.2004 р. по 01.01.2005 р. на станції Єнакієве були вільні колії для прийому поїзда, а також вагони були затримані на шляху слідування не з вини одержувача (відповідача).

Вищий господарський суд України постановами від 19.09.2006 р. та 20.03.2007 р. надав для суду першої інстанції наступні вказівки:

Встановити обставини щодо прийняття вантажу одержувачем, строки вивезення ним вантажу з місць загального користування та чи охоплюються ці строки межами граничних термінів зберігання, передбаченими пунктом 2 Правил зберігання вантажу, а також наявність або відсутність вини одержувача саме у затримці зберігання вантажів.

Крім того встановити дату надходження вантажу на адресу ВАТ “Єнакіївський металургійний завод”, дату та порядок повідомлення позивачем ВАТ “Єнакіївський металургійний завод” про надходження та подачу вантажу, порядок передачі відповідачем залізниці повідомлення про його готовність прийняти вантаж, час перебування не розвантажених вагонів на під’їзних коліях до станції призначення.

Вказані обставини були дослідженні судом під час нового розгляду даної справи. На виконання цих вказівок суд витребував ухвалою від 07.06.2007 року від сторін письмові пояснення. Позивач вказані вимоги не виконав, письмових пояснень на питання, зазначені у постановах суду касаційної інстанції, не надав.

З пояснень відповідача на вищевказані питання вбачається наступне:

- порядок передачі відповідачем позивачу повідомлення про готовність прийняти вантаж фактично не встановлений. Договором № 7/139/2001538  від 07.08.2000 р. на експлуатацію залізничної під’їзної колії відповідача при станції Єнакієве Донецької залізниці встановлений лише порядок повідомлення відповідачем позивача про повернення вагонів на станцію Єнакієве. Так згідно § 5 вказаного договору повернення вагонів (порожніх та завантажених) з під’їзної колії проводиться в будь-якій кількості по повідомленням, які передаються не пізніше однієї години до готовності вагонів до повернення. Повідомлення передає прийомоздатчик власника колії прийомоздатчику ст. Єнакієве із записом до книги повідомлень

- Вагони, затримані на ст. Вуглегорськ згідно акту про затримку вагонів від 30.12.2004 р., були відправлені поїздом № 3538 01.01.2005 р. о 14.08 та в цей же день були доставлені відповідачу.

- Датою повідомлення позивачем про надходження та подачу вантажу для відповідача є 01.01.2005 р. Вказане повідомлення про прибуття вантажу на ст.. Єнакієве здійснювалося по телефону. Час повідомлення про прибуття вантажу зазначається в залізничній накладній у графі “відмітки залізниці”. За накладною № 47340250, згідно якої були затримані вагони на ст. Вуглегорськ, час повідомлення – 14 год. 52 хв. Час знаходження не розвантажених вагонів на під’їзних коліях до станції призначення зазначений в акті про затримку вагонів № 10. Дані вагони прибули до станції затримки Вуглегорськ 30.12.2006 р. о 8 год. 48 хв., а відправлені з цієї станції на станцію Єнакієве – 01.01.2005 р. о 14 год. 08 хв. Таким чином, загальний час знаходження вказаних вагонів на під’їзних коліях до станції призначення складає 29 год. 20 хв.

Крім того, судом було встановлено, що одержувач прийняв вагони з вантажем та здійснив їх вивантаження на станції призначення Єнакієве у строки, які не перевищують граничні терміни зберігання та вивезення вантажів вантажовласником зі станції, встановлені п. 2  Правил зберігання вантажів. З вказаного питання спір між позивачем та відповідачем відсутній, що підтверджується обставинами, які викладені у позовній заяві та уточненнях до неї, письмовими та усними поясненнями представників сторін, іншими матеріалами справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у даному спорі посилається на акт про затримку вагонів № 10 від 30.12.2004 р. та наказ № 308 від 30.12.2004 р. згідно яких поїзд № 2829 був затриманий на ст. Вуглегорськ з причин зайнятості відповідачем фронтів вивантаження на ст. Єнакієве, яка є станцією призначення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішенням господарського суд Донецької області від 19.10.2006 р. по справі № 12/414, яке вступило в законну силу 31.10.2006 р., встановлено, що в момент затримки поїзду  № 2829 за наказом позивача № 308 від 30.12.2004 р. на станції призначення Єнакієве були не зайнятими колії № 4, 8, 10, 11, 12, 15, 16.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За вказаних обставин суд не приймає до уваги представлені позивачем письмові пояснення та інші документи нібито у підтвердження факту зайнятості колій ст. Єнакієве на момент затримки поїзду з вагонами для відповідача на сусідній станції.

Відповідно до ст. 129 ч. 1 Статут залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами (в редакції, що діяла на той час) у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника, в акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки подавання на під’їзну колію вагонів і їх номери.

Представлений позивачем акт загальної форми № 10 від 30.12.2004 р. складений був представниками станції Єнакієве по факту затримки поїзду № 2829 о 8 годині 48 хв. цього ж дня на станції Вуглегорськ у зв’язку з зайнятістю прийомо-відправочних колій ст. Єнакієве іншими вагонами, призначеними для відповідача. На вказаному акті є відмітка про повідомлення працівниками позивача на ст. Єнакієве прийомоздатчиків відповідача  30.12.2004 р. о 9.00 годині про факт затримки поїзду, а також відмітка про відмову від підпису повідомленої особи.

Крім того в матеріалах справи є копія письмового повідомлення про затримку вагонів, яке згідно п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами було вручено під розпис представнику відповідача.. У даному повідомлені не вказаний час фактичного отримання відповідачем цієї інформації.

На думку господарського суду вищевказаний акт загальної форми не відповідає вимогам п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами у зв’язку з наступним:

Складений працівниками ст. Єнакієве по факту, який відбувався на ст. Вуглегорськ

Акт загальної форми не містить часу  закінчення затримки вагонів подавання на під’їзну колію вагонів і їх номери.

Посилання позивача на акт про затримку вагонів, складений ст. Вуглегорськ 30.12.2004 р., як на підставу для стягнення збору за зберігання вантажів є безпідставним, оскільки такий акт згідно вищевказаних норм Статуту та Правил не може бути підставою для матеріальної відповідальності вантажоотримувача.

Згідно п. 10 Правил користування вагонами та контейнерами акт про затримку вагонів є підставою для обліку затриманих на підходах вагонів, що здійснюється станцією, на якій вони простоюють.

Згідно ст. 34 ч.2 ГПК України обставини справи, які  відповідно до законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,  не  можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому акт про затримку вагонів не може бути належним доказом у підтвердження позовних вимог. Таким доказом міг би бути оформлений відповідно до п. 8 Правил акт загальної форми ГУ-23, складений ст. Вуглегорськ, на якій фактично здійснювалася затримка поїзду.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведений належними доказами факт затримки та простоювання вагонів з вантажем на підходах до станції призначення безпосередньо з вини відповідача.

Згідно ст. 46 Статуту (на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог) одержувач зобов’язаний прийняти та вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення та порядок зберігання вантажів установлюються правилами.

Із матеріалів даної справи вбачається, що фактично перевізник 30.12.2004 р.не доставив на станцію призначення вантаж для одержувача, у зв’язку з чим одержувач не мав можливості вчиняти дії по прийняттю та вивезенню зі станції призначення вантажу, який у цей час не надійшов на його адресу.  

Вказаною нормою Статуту передбачено за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляти плату за встановленим тарифом.

На розвиток цієї норми статуту був введений п. 8 Правил зберігання вантажів (в редакції на період виникнення спору): збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї).  

Згідно ст. 46 Статуту вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Згідно обставин даної справи залізниця на станції затримки вагонів, яка не є станцією призначення, не здійснювала вивантаження вантажу у зв’язку з відсутністю для цього законних підстав, а сам одержувач на станції затримки також не здійснював дії, направлені на подачу вагонів під вивантаження власними засобами, у зв’язку з відсутністю цих вагонів на станції призначення.

За таких обставин до вказаного факту затримки вагонів неможливо застосовувати загальні норми Статуту та Правил щодо визначення термінів вивезення та порядку зберігання вантажів на станції призначення. Крім того в даному конкретному випадку неможливо встановити початок та закінчення терміну безоплатного зберігання згідно ст.. 46 Статуту.

Таким чином, у зв’язку з недоведеністю вини одержувача та не вірним встановленням терміну безоплатного зберігання вантажу на підходах до станції призначення, суд вважає безпідставним стягнення з відповідача збору за зберігання вантажів у вагонах, відповідно до ст. 46 Статуту та п. 8 вищевказаних Правил.

У зв’язку з недоведеністю позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального  кодексу  України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову державного підприємства “Донецька залізниця” до  відкритого акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” м. Єнакієве про стягнення 13672,80 грн.

У судовому засіданні 06.09.2007 р. оголошено рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

          

Суддя