ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2010 року                                                                 Справа №  33/136-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

позивача: не явився

відповідача: ОСОБА_1- предст., дов.№816 від 07.04.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «УКРАВТОБУД-ВІК»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  26.05.2010р. у справі №33/136-10

              за позовом: приватного підприємства «УКРАВТОБУД-ВІК»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

       до:  фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)

                про: дострокове розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року (підписано 31.05.2010р.) по справі №33/136-10 (суддя Рудовська І.А.) було відмовлено в позовних вимогах приватного підприємства «УКРАВТОБУД-ВІК»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) про дострокове розірвання договору оренди №66/09-ЧП від 25.02.2009 року.

Приватне підприємство «УКРАВТОБУД-ВІК»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) –позивач, не погоджуючись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2009 року по справі №33/136-10 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що судом порушені вимоги ст.ст.42 і 43 ГПК України щодо принципу рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та принципу змагальності при здійсненні правосуддя. Докази, які надавалися позивачем, залишалися судом без уваги і ретельного їх дослідження та відхилялися без будь-якої мотивації. Ці обставини призвели до прийняття неправомірного рішення.

У судове засідання представник позивача не явився. Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду направлялася на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, апеляційній скарзі та зазначену в свідоцтві про державну реєстрацію підприємства. Дана ухвала була повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».  Оскільки ухвала суду була направлена на адресу підприємства у порядку, встановленому законом, вважається, що позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Беручи до уваги, що матеріали справи є достатніми для її перегляду, неявка представника не впливає на прийняття постанови по справі, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) –у відзиву на апеляційну скаргу і представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню. Так в скарзі не зазначено, які норми права були порушені судом. Крім того, договір не містить умов дострокового розірвання його в односторонньому порядку, а направлення позивачем повідомлення, у якому він зазначає, що договір є розірваним, свідчить про відмову від договору, що суперечить ч.1 ст.188, ч.1 ст.291 ГК України та ст.651 ЦК України. Позивачем не дотриманий порядок розірвання договорів, про що суд зазначив в рішенні.   

Розпорядженням в.о. голови судової палати №499 від 15.07.2010 року у зв’язку з виходом з відпустки судді постійної колегії суддів Бахмат Р.М. справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 25.02.2009 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди № 66/09-ЧП, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець зобов’язався передати орендарю в тимчасове платне користування приміщення для здійснення своєї господарської діяльності, яке знаходиться в адміністративно-виробничій будівлі, розташованій за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр-т Аношкіна, 61, а орендар зобов’язався прийняти, оплатити користування та повернути орендодавцю вказане приміщення на умовах, визначених даним Договором.

Предметом даного договору є частина будівлі на другому поверсі (№№36 і 37 –дві кімнати), площею 39,2 м2 (п. 1.2).

Строк оренди був встановлений сторонами у 730 календарних днів з дня підписання договору (п. 4.1).

Сторонами у договорі були також узгоджені інші суттєві умови.

Приміщення за договором було передано позивачу за актом приймання-передачі від 01.04.2008 року (а. с. 12).

01.02.2010 року позивач направив відповідачу лист вих. №0013/1-1 у якому зазначив: «В связи с минованием надобности в помещении, принятом ЧП «Укравтострой-ВИК»в аренду на основании договора аренды №66/09-ЧП от 25 февраля 2009 года, прошу Вас считать данный договор аренды расторгнутым с момента подписания уполномоченными лицами акта приема-передачи помещения»(мовою оригіналу).

У зв’язку з ненаданням відповіді на лист від 01.02.2010 року, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про дострокове розірвання договору оренди з 21.02.2010 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї сторони договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Стаття 784 ЦК України встановлює підстави, за наявності яких наймач вправі в односторонньому порядку вимагати розірвання договору найму. До таких підстав відносяться:

- передача наймодавцем у користування речі, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

- невиконання наймодавцем свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Інших підстав дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря законодавство не передбачає.

Частина 1 ст. 188 ГК України встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Укладений між сторонами договір також не містить підстав для його дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря, а посилання позивача на пункт 3.9. Договору, як такий, що передбачає можливість дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря (позивача) є неправомірним, оскільки вказаним пунктом сторонами передбачено настання відповідальності орендаря у вигляді штрафу в тому випадку, якщо Договір буде достроково розірваний з вини або ініціативи орендаря, про що правильно зазначив суд в рішенні.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у вимогах про дострокове розірвання договору оренди.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «УКРАВТОБУД-ВІК»(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року у справі №33/136-10 залишити без зміни.

Головуючий                                                                                              О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                          Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                     Р.М. Бахмат

(постанова виготовлена в повному обсязі 20.07.2010 року)