Справа № 2-2706/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 липня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частини квартири, -

    в с т а н о в и в:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частини квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1, що являє собою трикімнатну ізольовану квартиру, загальною площею 73,7 кв. м, належала на праві спільної часткової власності в рівних частках позивачеві, його матері ОСОБА_3 та її другому чоловіку ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.12.1993 Київським електровагонним ремонтним заводом згідно з розпорядженням від 30.12.1993 № 57.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, спадщину після якого у вигляді 1/3 частини спірної квартири прийняла мати позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дев’ятою Київською державною нотаріальною конторою 07.07.2005.

30.03.2010 померла мати позивача, яка за життя уклала з відповідачем договір довічного утримання, на майно, яке їй належало, а саме на 2/3 частини спірної квартири.

Оригінали всіх правовстановлюючих документів на квартиру, зокрема, оригінал свідоцтва про право власності на житло від 30.12.1993 завжди знаходилися у матері позивача. Після її смерті всі документи зі спірної квартири зникли.

У зв’язку з тим, що позивач позбавлений права вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа, він звернувся до суду і просить визнати за ним право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов у повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала та зазначила, що 1/3 частина спірної квартири завжди належала позивачеві.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зазначена правова норма кореспондується з ч. 4 ст. 41 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.12.1993 Київським електровагонним ремонтним заводом згідно з розпорядженням від 30.12.1993 № 57 та зареєстрованого в КМБТІ 18.01.1994 за № 6471, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 Після його смерті спадщину у вигляді 1/3 вищезазначеної квартири прийняла мати позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Дев’ятою Київською державною нотаріальною конторою 07.07.2005 (а.с. 6).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 13.10.2005 встановлено порядок користування спірною квартирою, зокрема, виділено в користування ОСОБА_3 дві жилі кімнати, площею 13,6 кв. м. та 21,5 кв. м, коридор – 4,8 кв. м, кухню – 4,5 кв. м, вбиральню 1,0 кв. м, а всього жилої площі – 35,1 кв. м і підсобні приміщення – 10,3 кв. м., що становить 45,4 кв. м загальної площі. ОСОБА_1 виділено жилу кімнату, площею 14,5 кв. м, коридор 4,7 кв. м, кухню 5,9 кв. м, вбиральню – 0,6 кв. м, а всього жилої площі 14,5 кв. м, підсобні приміщення – 11,2 кв. м, що становить 25,7 кв. м загальної площі. Коридор-передпокій, площею 1,3 кв. м залишено в загальному користуванні (а.с. 7-8).

30.03.2010 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві (а.с. 9).

За життя ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання від 26.12.1995, за умовами якого передала у власність відповідачеві належні їй на праві приватної власності 2/3 частини спірної квартири (а.с. 35).

На сьогоднішній день згідно з інформаційною довідкою КМБТІ від 05.07.2010 № 26147  1/3 частина квартири АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.12.1993, а 2/3 частини даної квартири – за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 26.12.1995 (а.с. 33).

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають задоволенню, оскільки у позивача відсутній оригінал свідоцтва про право власності на житло від 30.12.1993, що позбавляє його можливості вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 321, 392 ЦК України,  ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 74, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: