Справа № 2–1384/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі: головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Мевлюдовій Ф.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, тощо,
в с т а н о в и в :
23.05.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми позики . Свої вимоги мотивувала тим, що 21.05.2005 року ОСОБА_3 взяв у неї у борг 20000 доларів США, а 16.10.2007 року він взяв у борг й ще 42000 доларів США. Факт передачі грошових коштів підтверджується розписками. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2, і обов’язки по поверненню грошових коштів покладаються на неї. Просила стягнути з відповідачка на її користь грошову суму у розмірі 373478 грн. 34 коп. та судові витрати.
Позивачка та її представник неодноразово уточнювали свої позовні вимоги, останні уточнення на а.с. 200 – 205. Просили стягнути з відповідачки на користь позивачки шляхом звернення стягнення на ? частку домоволодіння по АДРЕСА_1: - 158420 грн. основної заборгованості за договором позики від 21.01.2005 року; - 43374,52 грн. процентів за користування ОСОБА_3 чужими грошовими коштами за договором позики від 21.01.2005 року; - 14036,41 грн. 3 % річних за прострочення повернення ОСОБА_3 суми позики за договором позики від 21.01.2005 року; - 332682 грн. основної заборгованості за договором позики від 16.10.2007 року; - 5559,91 грн. процентів за користування ОСОБА_3 чужими грошовими коштами за договором позики від 16.10.2007 року; - 1066,40 грн. 3% річних за прострочення повернення ОСОБА_3 суми позики за договором позики від 16.10.2007 року; - 46857,47 грн. процентів за користування ОСОБА_2 чужими грошовими коштами за договором позики від 21.01.2005 року; - 12577,28 грн. 3% річних за прострочення ОСОБА_2 виконання зобов’язання щодо погашення вимог кредитора за договором позики від 21.01.2005 року; - 89113,70 грн. процентів за користування ОСОБА_2 чужими грошовими коштами за договором позики від 16.10.2007 року; - 23919,59 грн. 3% річних за прострочення ОСОБА_2 виконання зобов’язання щодо погашення вимог кредитора за договором позики від 16.10.2007 року; а всього 727607,28 грн.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовну заяву підтримали з мотивів та підстав, викладених у позові, просили її задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на те, що хоча відповідачка і звернулася до нотаріальної контори своєчасно, але до цих пір свідоцтво про право власності на спадкове майно не отримала у зв’язку з накладеним на нього арештом.
Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами на підставі ст. 60 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 526 ЦК України (від 16 січня 2003 року № 435-IV), зобов'язання повинне виповнюватися належним чином відповідно до умов договору і вимогам дійсного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно висуваються.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були отримані їм від займодавця або були отримані в меншій кількості, чим встановлено договором.
Договір позики є реальним, тому вважається укладеним з моменту передання грошей.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі, доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).
Судовим розглядом встановлено, що 21.01.2005 року позивачка ОСОБА_1 позичила ОСОБА_3 20000 (двадцять тисяч) доларів США, що підтверджується договором позики оформленого розпискою (а.с. 85). За умовами цього договору ОСОБА_3 зобов’язався повернути гроші через рік, тобто до 21.01.2006 року.
16.10.2007 року позивачка знову позичила ОСОБА_3 гроші у розмірі 42000 (сорок дві тисячі) доларів США, що підтверджується договором позики оформленого розпискою (а.с. 87 ). За умовами цього договору ОСОБА_3 зобов’язався повернути гроші до 06.11.2007 року.
Письмова форма договору позики сторонами додержана, що не суперечить вимогам діючого цивільного законодавства, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договори позики від 21.01.2005 року та 16.10.2007 року на зазначені суми.
15.12.2007 року позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 29). У зв’язку зі смертю його зобов’язання припинені.
ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за договорами позики від 21.01.2005 року та від 16.10.2007 року своєчасно за життя не виконав, у зв’язку з чим його зобов’язання перед ОСОБА_1 повинні нести його спадкоємці.
Відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 «Про грошову реформу в Україні» грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, тому на користь позивачки підлягає стягненню сума 158076 грн. 00 коп., що за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення суду (7,9038) еквівалентна 20000 доларам США та сума 331959 грн. 60 коп., що за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення суду (7,9038) еквівалентна 42000 доларам США.
Позовні вимоги про стягнення на користь позивачки 3% річних за прострочення ОСОБА_3 повернення суми позики за договором від 21.01.2005 року та за договором від 16.10.2007 року підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
За умовами договору позики від 21.01.2005 року ОСОБА_3 зобов’язався повернути гроші через рік, тобто до 21.01.2006 року. Таким чином, період прострочки становить з 22.01.2006 року (після спливу строку, про який домовилися сторони – «Один рік») до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті боржника), тобто 692 дня. За таких обставин, сума 3% за несвоєчасне повернення ОСОБА_3 ОСОБА_1 позики за договором від 21.01.2005 року дорівнює 8990 грн. 84 коп. й саме ця сума підлягає стягненню на користь позивачки.
За умовами договору позики від 16.10.2007 року ОСОБА_3 зобов’язався повернути гроші до 06.11.2007 року. Таким чином, період прострочки становить з 06.11.2007 року (після спливу строку, про який домовилися сторони – «до 06.11.2007 року» ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті боржника), тобто 39 днів. За таких обставин, сума 3% за несвоєчасне повернення ОСОБА_3 ОСОБА_1 позики за договором від 16.10.2007 року дорівнює 1064 грн. 09 коп. й саме ця сума підлягає стягненню на користь позивачки.
На підставі вищенаведених розрахунків, вимоги позивачки про стягнення на її користь відповідно суми 14036 грн. 41 коп. за договором від 21.01.2005 року та суми 1066 грн. 40 коп. за договором від 16.10.2007 року є не в повній мірі обґрунтованими, оскільки ці розрахунки проводилися позивачкою не за той період та не за курсом НБУ на час розгляду справи судом (див. розрахунки позивачки а.с. 203-205).
Позовні вимоги позивачки про стягнення на її користь процентів за користування ОСОБА_3 чужими грошовими коштами у розмірі 43374,52 грн. за договором позики від 21.01.2005 року та 5559,91 грн. за договором позики від 16.10.2007 року; - процентів за користування ОСОБА_2 чужими грошовими коштами у розмірі 46857,47 грн. за договором позики від 21.01.2005 року та 89113,70 грн. за договором позики від 16.10.2007 року не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п.5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь процентів за користування грошовими коштами.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 145/2008 спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2 Згідно висновку експерта № 16 від 26.04.2010 року ринкова вартість ? частки домоволодіння по АДРЕСА_1 складає 580415 грн. 00 коп., без врахування ПДВ (а.с. 169-194).
Відповідно до приписів п. 27 постанови Пленума Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК , зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до апого з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.
В ході розгляду справи встановлено, що у зв’язку з накладенням арешту на спадкове майно у вигляді ? частки домоволодіння № 26 по вул. Кечкеметська в м. Сімферополь (а.с. 45), відповідачка ОСОБА_2 не змогла своєчасно отримати свідоцтво про право на спадщину та у повній мірі користуватися та розпоряджатися спадковим майном.
В судових засіданнях відповідачка ОСОБА_2 та її представник не заперечували проти реалізації спадкового майна та виручені від цього грошові кошти сплатити позивачці в рахунок погашення заборгованості перед нею. Однак для цього їй було необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Проте свідоцтво про право на спадщину нотаріальної конторою їй видане не було за тих підстав, що судом було накладено арешт на спадкове майно, за заявою позивачки у забезпечення цього позову (а.с. 209). Проти скасування заходів забезпечення позову з ціллю отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину і подальшого продажу спадкового майна позивачка та її представник в судових засіданнях категорично заперечували.
У зв’язку з тим, що в ході розгляду справи по суті суду не надано належних та допустимих доказів навмисного зволікання відповідачкою своїм обов’язком щодо погашення боргу померлого, суд не знаходить підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки 3 % річних за прострочення виконання зобов’язань за договором позики від 21.01.2005 року в сумі 12577,28 грн. та за договором позики від 16.10.2007 року в сумі 239919,59 грн., оскільки це відбулося не з її вини.
Позовні вимоги про звернення стягнення на ? частку домоволодіння по АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки заявлені передчасно. Така вимога може бути заявлена позивачкою чи державним виконавцем на стадії виконання рішення суду за умови непогашення відповідачкою вказаної суми боргу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі ст.ст. 526, 612, 625, 1046, 1051, 1216, ч.1 ст. 1230, ч.2 ст. 1281, 1282 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218, 218 ЦПК України, с у д -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, тощо - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за договором позики від 21 січня 2005 року грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент винесення рішення дорівнює 158076 грн. 00 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення суми позики за період з 22.01.2006 року до 15.12.2007 року (за 692 дні) - 8990 грн. 84 коп., за договором позики від 06 жовтня 2007 року грошові кошти в сумі 42000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент винесена рішення дорівнює 331959 грн. 60 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення суми позики за період з 06.11.2007 року до 15.12.2007 року (за 39 днів) 1064 грн. 09 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн., за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Київському районному суді м. Сімферополь – 30 грн. 00 коп., а всього 511875 грн. 46 коп.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд міста Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: