ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.07.10Справа №2а-5602/10/15/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Налбандян Р.В., за участю

представника позивача: ОСОБА_1;

представника відповідача – Афанасенко К.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   ОСОБА_3,

до прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору: ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до прокуратури Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про визнання дій відповідача по зверненню представника позивача незаконними, неправомірними та просить зобов’язати прийняти рішення у відповідності норм діючого законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що представник позивача надіслав до прокуратури АР Крим звернення у формі заяви, відповідно до якого він просив провести перевірку фактам та обставинам, яки мають відношення до обставинам справи, роз’яснити заявнику про право на отримання житла за місцем роботи, роз’яснити заявнику про право на отримання житла ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно до Програми облаштування депортованих народів на історичної батьківщині в АРК. В позовної заяві позивач зазначає, що відповідачем не здійснена перевірка доводів, викладених  у звернені, не повідомленій позивач про розгляд звернення, у зв’язку  чим, він вважає, що бездіяльність відповідача порушила права, свободи та інтереси позивача і його представника, що було підставою для звернення до суду.   

Ухвалами суду від 12.05.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору. Представник позивача також підкреслив, що відповіді щодо звернення від 06.04.2010 року він досі не отримав.      

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с.34-35), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що звернення представника позивача від 06.04.2010 року розглянуто прокуратурою АР Крим, по зверненню представника позивача заведено наглядове провадження, проведена перевірка обставинам, зазначеним в заяві, за результатами перевірка на адресу представника позивача, яка вказана в заяві, направлена відповідь простою кореспонденцією відповідно до Інструкції.

Заслухавши представника позивача, представника відповідачів, дослідивши документи справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,

                                                  ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789- ХІІ прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Саме органи прокуратури, у даному випадку прокуратура Автономної Республіки Крим, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, виступає у якості суб’єкта владних повноважень.   

Оцінюючи правомірність дій прокуратури АРК, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вичиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що 06.04.2009 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до прокуратури АР Крим (а.с. 5) з заявою, де вказує на сумнівність доказів, а саме: на суперечність свідчень свідків та інших доказів, яки лягли в основу обвинувального висновку  у кримінальної справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 КК України, що, на думку представника позивача, порушує право осіб на отримання житла, у зв’язку з чим він просить провести перевірку цих обставин, а також роз’яснити ОСОБА_4 про право на отримання житла за місцем роботи, роз’яснити заявнику про право на отримання житла ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно до Програми облаштування депортованих народів на історичної батьківщині в АРК.

Це звернення отримано Прокуратурою АР Крим 09.04.2010 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №09/1/22 ( а.с.36 ).

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про звернення громадян» »  від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі Закон) цей Закон  регулює  питання практичної реалізації громадянами України наданого  їм  Конституцією  України  права вносити в органи державної влади,  об'єднання громадян  відповідно до  їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності,  викривати недоліки в роботі,  оскаржувати дії посадових  осіб,  державних  і громадських   органів.   Закон   забезпечує   громадянам   України можливості для  участі  в  управлінні  державними  і  громадськими справами,  для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і  місцевого  самоврядування,  підприємств,  установ,  організацій незалежно від  форм  власності,  для  відстоювання  своїх  прав  і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 3 Закону встановлено, що під зверненнями  громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі  пропозиції  (зауваження),  заяви  (клопотання)  і скарги.  Скарга - звернення з вимогою про  поновлення  прав  і  захист законних  інтересів  громадян, порушених  діями  (бездіяльністю), рішеннями державних  органів,  органів  місцевого  самоврядування, підприємств, установ,  організацій,  об'єднань громадян, посадових осіб.

Строк розгляду звернення скарг громадян передбачено ст. 20 Закону, відповідно до якої  звернення розглядаються і  вирішуються  у  термін  не  більше одного  місяця  від  дня їх надходження,  а ті,  які не потребують додаткового вивчення,  - невідкладно,  але не пізніше  п'ятнадцяти днів  від  дня  їх  отримання.  Якщо  в  місячний  термін вирішити порушені у  зверненні  питання  неможливо,  керівник  відповідного органу,  підприємства,  установи,  організації  або його заступник встановлюють  необхідний  термін  для  його   розгляду,   про   що повідомляється  особі,  яка подала звернення.  При цьому загальний термін  вирішення  питань,  порушених   у   зверненні,   не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, що заява позивача від 06.04.2010 року розглянута Прокуратурою АР Крим, та надана відповідь від 19.04.2010 року №911-11950/09, що підтверджується відміткою в вихідному журналі, який початий 11.01.2010 року та закінчений 21.04.2010 року та копією листа – відповіді від 19.04.2010 року № 911-11956/09. Таким чином, судом встановлено, що звернення представника позивача розглянуто прокуратурою АР Крим у встановлені Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР строки та на це звернення надана відповідь.

Суд також зазначає, що перевірка щодо обставинам, викладеним в заяві, проведена відповідачем у повному обсязі.

Також суд зазначає, що Закон України «Про звернення громадян» не передбачає обов’язковість відправлення відповіді на звернення з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вважає, що неотримання відповіді представником позивача не підтверджує протиправну бездіяльність відповідача при виконанні ним вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо надання відповіді у встановлені строки, що підтверджується матеріалами справи.   

Посилання представника позивача на обов’язок прокуратури АР Крим за результатами розгляду фактів, викладених у зверненні, переглянути вирок суду та направити кримінальну справу на додатково слідство не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки Прокуратура АР Крим не має повноважень скасувати вироку суду та одночасного направлення матеріалів кримінальної справи на додатково слідство.

Відповідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Також суд зазначає, що обставини, яки викладені у звернення представника позивача, були предметом перевірки, проведеної за зверненням ОСОБА_4 Сакським міжрайонним прокурором, за результатами якої прийнята Постанова про відмову в перегляді кримінальної справи за нововиявленим обстави від 11.01.2010 року, яка не була оскаржена позивачем, що не заперечував позивач у судовому засіданні.

Також суд зазначає, що обставини, викладені у звернення представника позивача, були також предметом перевірки прокуратурою АР Крим, за результатом перевірки представнику позивача надана відповідь за адресою, вказаною у заяві, про що свідчить лист - відповідь від 19.04.2009 року №911-11950/09.

Крім того, у відповіді прокуратура АР Крим зазначає про проведене перевірки у порядку ст. 400-8 КПК України, за результатами якої постановою Сакського міжрайонного прокурора від 11.01.2010 року у перегляді справи за нововиявленими обставинами відмовлено, а також роз’яснено право на оскарження цього рішення ОСОБА_4 або його представником у порядку, передбаченому ст. 400-8 КПК України.

Відносно посилання представника позивача щодо ненадання прокуратурою АР Крим відповіді щодо роз’яснення ОСОБА_4 про право на отримання житла за місцем роботи, роз’яснення заявнику про право на отримання житла ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно до Програми облаштування депортованих народів на історичної батьківщині в АРК, у зв’язку з тим, що він був виключень зі списків осіб, яки потребують житла, суд зазначає наступне.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Згідно ст. 19 вказаного Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема,  зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Одним з принципів організації і діяльності органів прокуратури згідно зі статтею 6 Закону України «Про прокуратуру» є  вжиття заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Статтею 19 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

При здійсненні перевірки дотримання законодавства прокурор не тільки не обмежений рамками звернення чи заяви, а навпаки зобов’язаний перевірити дії на наявність в них ознак будь-яких складів злочинів.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Системний аналіз наведених положень законів України дає підстави вважати, що органи прокуратури здійснюють перевірку саме обставин, зазначених в звернені, та на підставі встановлення наявності, у тому числі порушення прав осіб, вживає заході прокуратури прокурорського реагування .  

Судом встановлено, що прохання надати роз’яснення про право на отримання житла пов’язано саме незаконністю встановлення провини позивача у рамках кримінальної справи, що було підставою для звернення з відповідною заявою про проведення перевірки до прокуратури АР Крим.

Щодо посилання позивача на порушення права позивача на отримання житла у зв’язку з виключенням його зі списків осіб, яки потребують житла, суд зазначає наступне.

Відповідно до звернення представник позивача не вказував на наявність порушень прав позивача на отримання житла саме з підстав виключення з списків осіб, яки потребують житла, у зв’язку з вироком суду, як зазначає позивач у промовах під час судового засідання.  Таким чином, відповідачу не були та не  могли бути відомі зазначені обставини, у зв’язку з чим перевірка порушень прав позивача на отримання житла саме з підстав виключення з списків осіб, яки потребують житла, саме у зв’язку з вироком суду не проводилася.

Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлень права на звернення до прокуратури з заявою щодо порушення його права на отримання житла саме з підстав виключення зі списків на отримання житла у зв’язку з вироком суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при наданні відповіді прокуратурою АРК використано належне джерело інформації, виходячи з якого вірно визначено предмет відповіді, яка відповідає зверненню та роз’яснені підстави для порядку оскарження Постанови Сакського міжрайонного прокурора. Жодних фактів, що б містили недостовірну інформацію у відповіді прокуратури АРК судом не вбачається.

Суд зауважує, що перевірка обставинам, зазначеним у зверненні, а саме: сумнівність доказів у кримінальної справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 КК України, прокуратурою АРК була проведена та за результатами розгляду звернення надана відповідь.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про визнання дій прокуратури АРК по зверненню представника позивача незаконними, неправомірними та зобов’язані відповідача прийняти рішення у відповідності норм діючого законодавства.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів

Аналізуючи всі викладені факти суд вважає, що дії відповідача є правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не порушують права позивача.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

У зв’язку зі складністю справи судом 16.07.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21.07.2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 162-165 КАС України, суд

                                           ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Тоскіна Г.Л.