ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.06 р. Справа № 29/148а
11 год.40 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157 нарадча кімната Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом – Відкритого акціонерного товариства “Технологічне і спеціальне обладнання” м.Краматорськ
до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним
за участю представників сторін
від позивача – Макаров А.А. (за довір.)
від відповідача – Павенко Г.В. – держ.податковий інспектор юридичного відділу (за довір.), Бандуріна Т.А. - держ.податковий інспектор юридичного відділу (за довір.)
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Технологічне і спеціальне обладнання”, звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000671742\0\18491від 05.05.2006р., яким визначена сума податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з ПДФО в розмірі 4124,28 грн., із них 1374,76грн. сума основного платежу, 2749,52 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі акту від 26.04.2006р. №507\23-6-05744426, є незаконним. Позивач зазначив, що згідно до п.п.8.1.1,8.1.2 п.8.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховує(виплачує) оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок з суми такого доходу за рахунок доходу, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст..7 наведеного Закону. При цьому податок підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у час виплати оподатковуваного доходу.Якщо оподатковуваний доход нараховується, але не виплачується платнику податку особою, яка його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Позивач також зазначив, що ним не здійснювалося нарахування та виплата доходу робітникам підприємства. Сума в розмірі 10575,16 грн., яка містить у собі суму виплаченого доходу у вигляді середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні працівників (згідно до ст..117 КЗпП України) та моральної шкоди (в порядку ст..1167 ЦК України), була примусово стягнута з нього на підставі рішень суду, потім переведена на рахунок ДВС в м.Краматорську і тільки звідтіля були здійснені персоніфіковані виплати працівникам. Позивач вважає, що в даному випадку він не є податковим агентом і тому не повинен нести відповідальність.
Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує і вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач зазначив, що позивачем у порушення пп..8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді середньої заробітної плати та моральної шкоди, виплаченого фізичним особам за рішенням суду. Відповідач вважає, що законом не передбачено включення або не включення до складу місячного доходу суми отриманої заробітної плати та моральної шкоди в залежності від того, був такий дохід стягнутий за рішенням суду чи у звичайному порядку.Відповідно до п.17.1 ст.17 наведеного Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату(перерахування) до бюджетів податку з доходів у вигляді заробітної плати є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
У судовому засіданні досліджені письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, господарський суд, встановив :
Позивач є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №05744426 та взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецької області.
Державною податковою інспекцією у м. Краматорську була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., за результатами якої складений акт від 26.04.2006р. №507\23-6-05744426 та прийняте податкове повідомлення-рішення №0000671742\0\18491 від 05.05.2006р., яким позивачеві згідно з ст..4,п.7.1 ст.7,п.22.3 ст.22, ст..20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” , п.п.17.1.9. п.17.1 т.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” була визначена сума податкового зобов‘язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4124,28 грн. , у тому числі основний платіж – 1374,76 грн., штрафні ( фінансові) санкції – 2749,52 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб послужив висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення пп..8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у вигляді середньої заробітної плати та моральної шкоди, виплаченого фізичним особам за рішенням суду.
Краматорським міським судом Донецької області прийняті рішення про стягнення з позивача на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати , компенсації за затримку виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди, а саме :рішенням від 29.10.2004р. по справі №2-7847 на користь Зори И.Я. стягнуто 1603,80грн.; від 14.03.2005р. по справі №2-2058 на користь Тітаренко О.М. стягнуто 2603,10грн.;від 29.04.2005р. по справі №2-3853 на користь Пономаренко З.П. стягнуто 2470,57грн.; від 24.03.2005р. по справі №2-2176 на користь Килимник М.Т. стягнуто 2137,08грн.;від 14.02.2005р. по справі №2-1846 на користь Сидоренко В.В. стягнуто 1962,17грн.; від 01.03.2005р. по справі №2-1522 на користь РогуліА.І. стягнуто 3178,39грн.;від 11.03.2005р. по справі №2-2522 на користь ПодмогильноїО.М. стягнуто 2287,29грн.; від 03.03.2005р. по справі №2-2188 на користь Нечеси С.Ю. стягнуто 2024,45грн.; від 21.02.2005р. по справі №2-2189 на користь Лучанинова В.В. стягнуто 3703,49грн.; від 07.07.2005р. по справі №2-6725 на користь ФенінаЄ.Г. стягнуто 2862,28грн.; від 11.04.2005р. по справі №2-3351 на користь МясниковоїН.І. стягнуто 3007,42грн.
Відділом ДВС Краматорського міського управління юстиції були відкрити виконавчі провадження щодо примусового виконання наведених рішень, що засвідчується постановами від 14.12.2004р., від 06.06.2005р., від 22.08.2005р., від 08.04.2005р., від 19.04.2005р., від 21.03.2005р., від 13.05.2005р., від 19.04.2005р., від 10.06.2005р., від 17.05.2005р. та від 26.04.2005р.
Платіжними дорученнями від 22.06.2005р. №1320 на суму 27434,13 грн., №1895 від 09.09.2005р. на суму 1983,98 грн., № 1900 від 12.09.2005р.на суму 1000 грн. позивачем було перераховано Краматорському міському управлінню юстиції борг по рішенню суду.
За видатковим касовим ордером №158 від 11.03.2005р. позивачем було видано ЗоріІ.Я. зарплату за квітень 04р. та компенсацію згідно рішення суду по справі №2-7847 в розмірі 1603,80 грн.
Згідно до п.п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Як вбачається з п.1.2 ст.1 цього Закону дохід це - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
За приписами п 4.2 ст.4 наведеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається , у тому числі : п.п. 4.2.1 - доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, п.п. 4.2.10.- дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;б) процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором; в) пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування; г) сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом.
Пунктом 1.1 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Відповідно до ст..117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З рішень Краматорського міського суду вбачається, що між позивачем та звільненими працівниками спору про розмір належних сум не було.Таким чином, суд вважає, що позивач зобов’язаний був нарахувати та виплатити працівникам їх середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено також відшкодування працівнику моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
З викладеного вбачається, що чинним законодавством обов’язок щодо виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди покладений безпосередньо на працедавця.
Суд вважає, що здійснені позивачем згідно рішень суду виплати у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, належать до виплат у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом і тому підлягають включенню до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету врегульовано ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, за приписами п.п.8.1.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом ( п.п. 8.1.2 ст.8 Закону).
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 наведеного Закону "податковий агент" - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
За приписами п. 17.1 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок ( п.19.2 ст.19 Закону).
Згідно до п.п.”а” п.20.2 ст.20 наведеного Закону фінансово відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.
Підпунктом 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач, яким було виплачено на користь фізичних осіб дохід у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, є податковим агентом, і тому зобов’язаний був нарахувати та перерахувати до бюджету прибутковий податок з одержуваних ними доходів.
Чинним законодавством зобов’язання щодо нарахування та перерахування до бюджету прибуткового податку не ставиться в залежність від того добровільно чи на підставі рішення суду здійснюється виплата належних фізичній особі сум.
Відповідно до п.п.20.1 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб” розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.
Підпунктом 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
За таких обставин, донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб в сумі 1374,76 грн. та штрафних санкцій в сумі 2749,52 грн. є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.1,3,4,8,17,19,20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Технологічне і спеціальне обладнання” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000671742\0\18491від 05.05.2006р., яким визначена сума податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з ПДФО в розмірі 4124,28 грн., із них 1374,76грн. сума основного платежу, 2749,52 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суддя Гаврищук Т.Г.
Постанова в повному обсязі виготовлена 23.08.2006р.
Надрук. 3 примір.
1 суду
2 сторонам