Копія:

Справа № 2-1463

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня  2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Ярошенко Т.О., при секретарі Шаміладзе В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги дитині війни    

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за 2009-2010 роки, починаючи з 01.01.2009 року  в сумі 2698,80 гривень та зобов’язати відповідача здійснювати такі виплати і в подальшому довічно. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак, відповідач не здійснює зазначені виплати, посилаючись на відсутність коштів, тому вважає такі дії протиправними.

    Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в суд не з'явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність, однак, надав до справи письмове заперечення у якому зазначено, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не урегульоване в управлінні Пенсійного фонду немає будь-яких підстав проводити такі виплати. 28.05.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» також у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

У письмовому заперечення також зазначено, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому вважає, що управління Пенсійного фонду в м. Охтирка діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.  Щодо судових витрат, то в запереченні зазначено, що відповідно до ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”  Пенсійний фонд України ,його підприємства, установи й організації та інші зазначені в цій статті фонди звільняються від сплати державного мита, враховуючи, що у бюджеті  Пенсійного фонду України і у кошторисі на утримання управління на 2009 рік видатки на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення  передбачені не були, управління не має права здійснювати такі видатки у 2010 році до затвердження відповідного кошторису на 2010 рік.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що також підтверджується пенсійним посвідченням.    

    Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 року територіальні органи  Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за № 530 від 28.05.2008 року.  

Згідно статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році розмір щомісячної соціальної допомоги, встановленої відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має складати: 498 х 30 % = 149,40 гривень щомісячно з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року; 573 х 30% = 171,90 гривень щомісячно з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року.

На час розгляду судом позову положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими. Інший нормативний акт, що врегульовував би питання щодо розміру зазначеної соціальної виплати, відсутній. В зв’язку з чим, при визначенні розміру належної позивачу соціальної допомоги за 2010 рік, необхідно керуватися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою розмір соціальної допомоги складає 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і складає з 01.01.2010 року - 695 гривень, з 01.04.2010 року – 706 гривень.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно – правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність  такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.    

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції „Про захист прав людини та основоположних свобод”, кожна фізична або юридична  особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі „Інтерсплав проти України” зазначено, що поняття „майно” у першій частині статті 1  Першого протоколу має автоматичне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу.

Тобто, майно у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права – належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абзацу 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента  України від 01.03.2002 року за № 12/2001 року Пенсійний фонд України центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії,  підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава бере на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії поклала виконання обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

    Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені  ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону.

    Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

    Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення  про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним  управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, суд дійшов висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області, за місцем проживання позивача.

Згідно ст. 1, 3 ЦПК України суд захищає порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних та юридичних осіб.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідне управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки, суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.

Не погоджується суд і з вимогою позивача проводити нарахування та виплату пенсії в подальшому, вважає, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки, суд не може на майбутнє встановлювати порушення закону суб’єктом владних повноважень.

В порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8 гривень 50 копійок судового збору та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, а всього 45 гривень 50 копійок понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 10,15,60,212-215 Цивільного процесуального Кодексу України, п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2009 рік за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та за 2010 рік починаючи з 01.01.2010 року.

Відмовити в іншій частині позовних вимог за необґрунтованістю.

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області на користь ОСОБА_1   45 гривень 50 копійок понесених ним судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається до Охтирського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.       

Суддя                                                                                                            Т.О.Ярошенко

З оригіналом згідно:                                                                                     підпис

Копія рішення, що не набрала законної сили.