2а-4670/10

П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

08 квітня   2010 року                                                                   місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

       головуючого судді – Костромітіної О.О.,

       при секретарі – Резіній Ю.І.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1    до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення строку на оскарження дій, визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування та виплати доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою , -

В С Т А Н О В И В:

09 березня  2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними дій, що полягають у нарахування і виплаті у період з  0 1 січня 2009 року   з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою йому , віднесений до категорії дітей війни, соціальної допомоги не в повному обсязі і всупереч ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за якою він має право на доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з порушенням його прав і інтересів на отримання соціальної допомоги протягом вказаного періоду в розмірі, передбаченому законом, просив суд поновити строк для оскарження дій та зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з  0 1 січня 2009 року   з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою.

                Позивач у судове засідання не з’явився , надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надана заява про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Крім того, вважає що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду за захистом прав.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Відповідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України, яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону „Про соціальний захист дітей війни”.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня  2005 року по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Станом на день винесення судового рішення дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено не було, тому суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання  зробити нарахування та виплатити доплату до пенсії  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  також за період з 01 січня 2010 року по 08 квітня  2010 року, тобто на день винесення рішення по даній справі.

Розглядаючи питання щодо строків нарахування та виплат спірних сум суд виходить із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач  звернувся до суду з позовом   09 березня  2010 року і доказів щодо наявності поважних причин пропуску звернення за судовим захистом, як підстав для поновлення пропущеного строку, не надав суду.  Також в своїй заяві відповідач УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області наполягає на застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов’язання провести нарахування і виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період: з 1 січня 2009 року по 09  березня  2009 року, є обґрунтованими, але такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, беручи до уваги положення ст. ст. 99-100 КАС України.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням положень ч. 2 ст. 99 КАС України, за період з 09  березня   2009 року по 08 квітня  2010  року.

З метою відновлення порушеного права позивача, суд, частково задовольняючи позовні вимоги, визнає неправомірними дії УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, що полягає у не нарахуванні і виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 09 березня  2009 року по 08 квітня  2010  року і зобов’язує управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області вчинити нарахування і виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період.

Крім того, позивач  просить зобов’язати відповідача виконувати начислення та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії в майбутньому, тобто з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою , сплачувати дані кошти у розмірі передбачені чинним законодавством. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача. Вимоги ОСОБА_1   щодо зобов’язання  у подальшому провадити виплати щомісячної доплати до пенсії, є безпідставними, оскільки у даному випадку вирішуються питання без наявності спірних правовідносин.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з викладеного вище вмотивування.

Керуючись ст. ст. 8-11, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення строку на оскарження дій, визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахування та виплати доплат до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 0 1 січня 2009 року з подальшим щомісячним нарахуванням та виплатою - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управляння Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо не нарахування ОСОБА_1    щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 березня  2009 р. по 08 квітня  2010  р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1    нарахування та виплатити щомісячні доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 березня   2009 р. по 08  квітня  2010  р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст.  186 КАС України.

Суддя