ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.07.10Справа №2а-4924/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі судового засідання Налбандян Р.В., за участю представників сторін:
від позивача –Афанасенко К.В.;
від відповідачів – Циганкова И.Н.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим
до Чистенської сільської ради Автономної Республіки Крим
про визнання протиправними та скасування рішення і пунктів постанови.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом звернувся прокурор Сімферопольського району Автономної Республіки Крим до Чистенської сільської ради Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування пунктів 1.4., підпункту 2.2.1 пункту 2.2., пункту 2.4., пункту 2.7., пункту 2.8., пункту 4.3. Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року, визнання протиправним та скасуванні рішення 24 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 19.03.2010 року «Про розгляд протесту прокурора Сімферопольського району АР Крим №2565 на пункт 1.4., підпункт 2.2.1 пункт 2.2., пункт 2.4., пункт 2.7., пункт 2.8., пункт 4.3. Положення про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач рішенням сесії від 22.12.06 затвердив Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, пункти якого встановлюють порядок надання земельних ділянок у черговості на території сільської ради залежно від місця проживання та роботи осіб та передбачають надання додаткових документів, що не передбачено діючим законодавством України та суперечить ст. 116, 118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених в позові та наданих письмових пояснень.
Представник позивача зазначив, що на п.1.4.,п.п.2.2.1 п.2.2., п. 2.4, 2.7, 2.8, 4.3. Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням Чистенської сільської ради 6 сесії 5 скликання від 22.12.2006 року, прокурором Сімферопольського району принесено протест, який був розглянутий та на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 19.03.2010 року положення залишено в сілі.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав, надав пояснення, відповідно до яких, вважає, що спірні Пункти положення відповідають нормам діючого законодавства, прийняти на підставі, у межах та у спосіб, передбачений конституції і законів України та необхідні для належного контролю осіб, яки мають право на отримання земельної ділянки відповідно до Закону, у зв’язку з відсутністю на даний час вільної землі в межах Чистенської сільської ради.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789- ХІІ прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно зі статтею 5 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Таким чином, органи прокуратури, у тому числі прокуратура Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає у якості суб’єкта владних повноважень.
Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Однак такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт п'ятий частини першої статті 50 КАС України).
Згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі являється позивачем та має право безпосередньо звертатися до адміністративного суду з позовною заявою.
Предметом адміністративного позову є законність п.1.4.,п.п.2.2.1 п.2.2, п. 2.4, 2.7, 2.8, 4.3. Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року, на яке був принесений протест прокурором та Положення залишено в сілі відповідно до рішення 24 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 19.03.2010.
Тому прокурор Сімферопольського району АР Крим має право звернутися до адміністративного суду з позовом про оскарження пунктів Положення про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що рішенням Чистенської сільської ради 6 сесії 5 скликання від 22.12.2006 року затверджено «Положення про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» (далі – Положення).
Судом встановлено, що п.1.4. зазначеного Положення передбачає надання земельних ділянок в наступному порядку: громадянам, постійно мешкаючи на територій Чистенської сільської ради: працівникам державних установ (освіти, охорона здоров'я, культури, органів місцевого самоврядування), яки пропрацювали території Чистенської сільської ради не менше 5 років; депортованим громадянам, яки надали документи, підтверджуючи факт депортації з території Чистенської сільської ради; працівникам державних закладах, обслуговуючих територію Чистенського сільської ради; громадянам України, яки не є мешканцями Чистенської сільської ради.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. Положення передбачено, що до заяви в обов’язковому порядку додаються: довідка БТЇ за постійним містом мешкання заявника про наявність нерухомого майна у нього та членів його родини; довідка сільської, селищної, міської ради або державної адміністрації о наявності прийнятих рішень про передачу у власність або оренду земельної ділянки, дозволу на виконання проекту відводу на заявника та членів його родини для осіб, прописаних та зареєстрованих в інших населених пунктах; довідка Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» о наявності державних актів на право власності на землю на заявника та членів його родини; документі, підтверджуючи наявність пільг, згідно діючому законодавству; копія ідентифікаційного коду та паспорту заявника та членів його родини (та членів родини, яки не досягли 16-річного віку – копія свідоцтва про народження) зо всіма відмітками, яки є; жінки надають свідоцтво про народження.
Пунктом 2.7., 2.8. Положення встановлено, що черговість громадян в списку встановлюється по даті прийняття заяви, оформленої згідно правилам, встановленими цим положенням. Оформлення списків громадян, бажаючих отримати безкоштовно у власність або в оренду земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва на території Чистенської сільської ради, здійснюється у наступному порядку: № п/п; Ф.І.О.; дата прийняття заяви, адреса постійного місця проживання, кількість осіб, прописаних на даній житловій площі, кількість членів сім'ї; підстави для пільг; примітки.
Пунктом 4.3. Положення передбачено, що громадяни, що не виконали у встановлений термін вимоги абзацу 2 пункти 4.2. підлягають в кінці року виключенню із списків бажаючих отримати безкоштовно у власність або оренду ділянки для індивідуального житлового будівництва на території Чистенського сільської ради шляхом прийняття рішення сесій Чистенського сільської ради.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру", предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є принесення протесту на акт, що суперечить закону.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про прокуратуру” № 1789-XIІ від 05.11.1991 року протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Судом встановлено, що не погодившись з п.1.4.,п.п.2.2.1 п.2.2, п. 2.4, 2.7, 2.8, 4.3 Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року, прокурором Сімферопольського району принесено протест з вимогою про скасування п.1.4., п. 2.4, 2.7, 2.8, 4.3 зазначеного положення та приведення у відповідність із законом п.п.2.2.1 п.2.2 Положення.
Судом встановлено, що зазначений протест був розглянутий та на підставі рішення 24 сесії 5 скликання від 19.03.2010 року Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» залишено в сілі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість п.1.4.,п.п.2.2.1 п.2.2., п. 2.4, 2.7, 2.8, 4.3 Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року, суд зазначає наступне.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Суд проаналізував «Положення про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» дійшов до висновку, що Положення відноситься до нормативно-правових актів локальної дії, оскільки встановлює формально визначені правила поведінки, обов’язкові для виконання будь якими суб’єктами, яки вступають у відносини, врегульовані даним актом, приписи акту характеризуються можливістю неодноразової їх реалізації.
Підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Статтею 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Суд зазначає, що перелік питань, віднесених до відання сільських, селищних, міських рад визначений ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та розділом 11 Конституції України.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад, відносяться вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільська, селищна, міська, районна у місті, районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно з частиною 1, 2 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до частини 5 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлень більш пізніший строк введення цих рішень у дію. Пунктом 4.1. Положення передбачено, що Положення вступає в силу з 01.01.2007 року та поширюються на правовідносини, яки виникли з 01.01.2007 року. Положення було доведено до відома суспільства через депутатів сільської ради та шляхом розміщення на дошці оголошення.
Судом встановлено, що підчас прийняття рішення від 22.12.2006 року, не було допущено порушень норм цього Закону стосовно процедури обговорення та прийняття рішення, а саме, проект положення був розглянуть на засіданні постійної комісії, рішення прийнято повноважним складом депутатів, що підтверджується матеріалами справи.
Але суд зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до частини 2 статі 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на час затвердження Положення, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Суд зазначає, що у певних випадках законодавство передбачає переважне право на отримання земельних ділянок для таких категорій осіб: ветеранів війни: їм забезпечується першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, що передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93, п. 14 ч. 1 ст. 12, абз. 2 п. 18 ч. 1 ст. 13, п. 13 ч. 1 ст. 14, абз. 2 п. 15 ч. 1 ст. 15; громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи: п. 20 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 передбачають пільгу для громадян, віднесених до категорій 1, 2, у вигляді обов'язкового "(протягом року після подання заяви) відведення місцевими Радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач"; ч. 4 ст. 32 Закону передбачає право громадян, які евакуйовані, відселені (відселяються) або самостійно переселилися, "на індивідуальне житлове будівництво з позачерговим одержанням земельних ділянок (у м. Києві та курортних місцевостях - за наявністю прописки) …"; ветеранів праці - п. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.93 передбачає "переважне право на … відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва …"; молодих сімей - ч. 2 ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 05.02.93 передбачає, що "при відведенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва органи місцевого самоврядування затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла"; військовослужбовців, батьків та членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватні жилі будинки - п. 6 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91 можна тлумачити як наявність у вказаних осіб безумовного права на отримання присадибної земельної ділянки;- інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату - ч. 5 ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 передбачає, що "органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок … під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
Як свідчать матеріали справи, оскаржувані пункти Положення, а саме п. 1.4. Положення, відповідача направлені на встановлення переваги окремим категоріям громадян залежно від місця проживання та роботи, що є порушенням наведених конституційних норм (ст. 14, 24 Конституції України).
Крим того, системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень свідчить про відсутність права у осіб, яки зазначені в п. 1.4. Положення, залежно від міста роботи та проживання, чергового або позачергового права на приватизацію земельних ділянок, а також можливість надання земельних ділянок відповідно до затверджених списків, у порядку та у формі передбаченою Положенням (п. 2.7, 2.8. Положення).
Перевіряючи законність п.п. 2.2.1. п.2.2, п. 2.7, 28, 4.3 Положення, суд зазначає, що ці пункти Положення передбачають формування списків громадян, яки бажають отримати земельну ділянку у власність, а також, що надання цих документів та оформлення списків на умовах, визначених Положенням, а саме: з зазначенням відомостей у списках осіб, яки бажають отримати земельну ділянку, порядку їх формування на підставі документів, встановлених п.п. 2.2.1 п. 2.2 Положенням, не передбачено та суперечить нормам діючого законодавства України.
У судовому засіданні представник відповідача зазначав, що ці списки дійсно ведуться відповідно до Положення та громадяни надають документи відповідно до п.п. 2.2.1. п.п. 2.2. Положення.
Проаналізувавши нормативно-правові акти, яки регламентують порядок, підстави для отримання земельної ділянки у власність, суд приходить до висновку, що зміст пунктів Положення, яки складають предмет позову, суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, адже ці пункти виходять за межі Конституції та законів України, порушують права та інтереси гарантовані Конституцією та законами України громадян України, яки є чи можуть бути учасниками відповідних правовідносин.
Крім того, суд підкреслює, що суб’єкт владних повноважень повинен використовувати повноваження виключно з метою, з якою вони надані.
Суд зауважує, що міська рада є представником територіальної громади міста, представляє інтереси, пов’язані з вирішенням питань безпосереднього забезпечення життєдіяльності населення. Отже, надані їй законом повноваження має використовувати з належною метою.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційна через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до приписів ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як передбачено, ч. 3 ст. 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 вищезгаданої статті КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Аналізуючи всі викладені факти суд вважає, що п.1.4.,п.п.2.2.1 п.2, п. 2.4, 2.7, 2.8, 4.3. Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року, є незаконними.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
На підставі викладеного, суд вважає, що протест прокурора Сімферопольського району АР Крим від 25.11.2009 року являється обґрунтованим.
Враховуючі, що рішенням Чистенської сільської ради від 19.03.2010 року 24 сесії 5 скликання Положення залишено без змін, суд вважає, що це рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Отже, позовні вимоги прокурора Сімферопольського району АР Крим являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв’язку з тим, що Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року, є нормативно-правовим актом органа місцевого самоврядування, положення якого можуть бути визнанні незаконним та нечинним відповідно до ст. 171 КАС України, а також враховуючі, що згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, суд вважає, що вірним способом захисту є визнання п.1.4.,п.п.2.2.1 п.2.2., п. 2.4, 2.7, 2.8, 4.3 Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року незаконним та нечинним.
Відповідно до ч. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднене, після набрання постановою законної сили.
Судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, у зв’язку з тим, що прокурор звільнений від сплати судового збору.
Під час судового засідання, яке відбулось 06.07.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ у повному обсязі постанову складено 10.07.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98,160-163, 171 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати незаконним і нечинним пункт 1.4., підпункт 2.2.1 пункт 2.2., пункт 2.4., пункт 2.7., пункт 2.8., пункт 4.3. Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 19.03.2010 року «Про розгляд протесту прокурора Сімферопольського району АР Крим №2565 на пункт 1.4., підпункт 2.2.1 пункт 2.2., пункт 2.4., пункт 2.7., пункт 2.8., пункт 4.3. Положення «Про порядок організації розподілу та надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Чистенської сільської ради від 22.12.2006 року.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Тоскіна Г.Л.