ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2010 р.           Справа № 10/15.

 м. Чернівці                                                                                                                  11-40 год.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант”, м. Дніпропетровськ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Новоселиця Чернівецької області

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –

1) товариство з обмеженою відповідальністю  “Норд-Вест Транс”, м. Новоселиця Чернівецької області

2) закрите акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія” в особі  Чернівецької філії ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія”

про стягнення коштів у сумі 191062,82 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –ОСОБА_2, дов. від 10.05.2010 р.

Від третіх осіб –1) Софяк В.В.,  дов. від 27.05.2010 р. № 1

                            2) Мезецький М.С., дов. № 179 від 16.11.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з втратою вантажу, в сумі 187586,60 грн. та 5% річних  у сумі 2209,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання транспортних послуг від 22.09.2009 р. відповідач зобов’язався доставити з Республіки Бєларусь до м. Дніпропетровськ (Україна) вантаж (холодильники-морозильники “Атлант” в кількості 95 шт.) загальною вартістю 23441 долар США, однак без погодження з позивачем залучив до перевезення товариство з обмеженою відповідальністю “Норд-Вест Транс”, яке й здійснювало перевезення. В процесі перевезення, зазначається у позові, вантаж було пошкоджено пожежею, яка виникла внаслідок несправності агрегатів автомобіля. Згідно з висновком Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати у  результаті пожежі всі холодильники-морозильники є непридатними для подальшого використання за своїм призначенням, відтак, згідно з умовами Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та ст. 314 ЦК України відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачеві вартість втраченого вантажу та 5 процентів річних від суми, яка підлягає відшкодуванню.

У ході судового розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог від 11.03.2010 р., у якій позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 187115,44 грн., виходячи з курсу гривні до долара США станом на 11.03.2010 р., та 3947,38 грн. 5% річних за період з 09.10.2009 р. по 11.03.2010 р., а всього стягнути 191062,82 грн. (а.с. 42).

Зазначена заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, збільшені позовні вимоги оплачені державним митом, тому вказана заява прийнята господарським судом і справу розглянуто в межах збільшених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 надав пояснення, в яких позов не визнав з тих підстав, що він не мав ліцензії на здійснення міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, на підставі укладеного з позивачем договору на надання транспортних послуг мав здійснювати лише внутрішні перевезення вантажів, перевізником у даній справі згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною серії УК № 060464 виступає ТОВ “Норд-Вест Транс”, який і повинен нести відповідальність перед позивачем, що відповідає ст.ст. 307, 308 ГК України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, просив замінити його належним відповідачем ТОВ “Норд-Вест Транс”.

Третя особа ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” надала відзив, у якому зазначила про неможливість виплати страхового відшкодування ТОВ “Норд-Вест Транс” та компенсації спричинених позивачу збитків за рахунок ЗАТ “УТСК”, оскільки за результатами перевірки обставин та причин пожежі, яка сталася 25.10.2009 р., установлено, що причиною останньої є вихід з ладу пневматичної підвіски автомобіля, а відповідно до п. 7.1.16 договору страхування, укладеного з ТОВ “Норд-Вест Транс”, не підлягають відшкодуванню збитки, які настали внаслідок експлуатації технічно несправних або конструктивно зношених транспортних засобів, а також збитки, які настали внаслідок неправомірних, навмисних дій чи грубої необережності страхувальника, його представників, чи осіб, залучених до перевезення на договірних умовах.

Третя особа ТОВ “Норд-Вест Транс” надала письмові пояснення, в яких вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки перевізником втраченого вантажу був не відповідач, а ТОВ “Норд-Вест Транс”, однак останній також не може нести відповідальність за втрату вантажу, оскільки автомобіль, яким здійснювалося перевезення, був технічно справний, що підтверджується відповідними доказами, а перевізник не міг уникнути пожежі і відвернути її наслідки, в силу чого відповідно до ч. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів звільняється від відповідальності.

У ході розгляду справи ТОВ “Норд-Вест Транс” звернулося з клопотанням про залучення ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” до участі у справі як відповідача, обґрунтовуючи клопотання тим, що відповідальність перевізника ТОВ “Норд-Вест Транс” застрахована згідно з договором страхування від 02.04.2009 р. № 001449, укладеним із ЗАТ “УТСК”, яке повинно виплатити страхове відшкодування.

У відповідності до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, а також, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Однак позивач ТОВ “Атлант” заперечував проти заміни відповідача підприємця ОСОБА_1 відповідачем ТОВ “Норд-Вест Транс” та проти залучення відповідачем у справі ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія”, підтримав позов до ОСОБА_1 із первісно заявлених підстав (а.с. 105, 171).

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача і третьої особи ТОВ “Норд-Вест Транс” щодо заміни відповідача ОСОБА_1 відповідачем ТОВ “Норд-Вест Транс” та залучення ЗАТ “УТСК” другим відповідачем по справі.

У ході розгляду справи представник позивача позов підтримав у розмірі згідно з заявою про уточнення та збільшення позовних вимог від 11.03.2010 р., пояснив, що перевізником згідно з укладеним з позивачем договором виступає саме ОСОБА_1, ТОВ “Норд-Вест Транс” до перевезення відповідачем залучено без погодження з ТОВ “Атлант”, тому за втрату вантажу винен нести відповідальність саме відповідач приватний підприємець ОСОБА_1

Ухвалою від 24.06.2010 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладався на 16.07.2010 р. для з’ясування обставин наявності двох СMR з різними серіями і номерами про перевезення належного позивачеві вантажу.

У судове засідання 16.07.2010 р. представник позивача не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи зазначене клопотання й те, що позивач надіслав до господарського суду пояснення з приводу існування двох СMR на перевезення товару, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 16.07.2010 р. і вважає за можливе вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що останній не здійснював перевезення вантажу позивача, оскільки не мав ліцензії на міжнародні автомобільні перевезення, згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною перевезення здійснював ТОВ “Норд-Вест Транс”, тому підстави для покладення на відповідача відповідальності за втрату вантажу відсутні.

Представник третьої особи ТОВ “Норд-Вест Транс” у судовому засіданні позов також не визнав, пояснив, що оскільки відповідач ОСОБА_1 не мав ліцензії на здійснення міжнародних автомобільних перевезень вантажів,  то позивач напряму звернувся із заявкою на перевезення до ТОВ “Норд-Вест Транс” і останній виступив перевізником товару позивача, однак пошкодження вантажу мало місце в силу невідворотних причин, за наявності яких відповідальність перевізника не наступає.

Представник третьої особи ЗАТ “УТСК” пояснив суду, що вважає позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки договірні відносини з перевезення пошкодженого пожежею вантажу виникли між позивачем і відповідачем, а доказів, що позивач сам залучив до перевезення ТОВ “Норд-Вест Транс” відповідачем і третьою особою ТОВ “Норд-Вест Транс” не представлено.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

10.12.2008 р. між закритим акціонерним товариством “Атлант” (Республіка Бєларусь, м. Мінськ) та товариством з обмеженою відповідальністю “Атлант” (м. Дніпропетровськ, Україна) було укладено Контракт № 090041-001 на поставку (продаж) товарів за межі Республіки Бєларусь, відповідно до умов якого ЗАТ “Атлант” (за текстом Контракту Продавець) зобов’язалося поставити, а ТОВ “Атлант” (за текстом Контракту Покупець) зобов’язалося прийняти і оплатити товари електропобутового призначення виробництва Республіки Бєларусь (а.с. 14-17).

Згідно п. 6.1 цього Контракту ціна на товар встановлюється в доларах США, а відповідно до п.п. 8.1 та 8.2 Контракту валютою платежу за Контрактом є долари США, платіж здійснюється у формі банківського переказу. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця після передачі товару Покупцю або його представнику (перевізнику) (п. 3.3 Контракту), а ризик випадкової втрати або пошкодження товару переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару Покупцю або його представнику при отриманні на складі Продавця, а при поставці залізничним транспортом –в момент перетину кордону РБ-Україна. Термін дії Контракту встановлено до 31.03.2010 р. (п. 13.14).

У межах Контракту № 090041-001 від 10.12.2008 р. ЗАТ “Атлант” виставив ТОВ “Атлант” рахунок № 745/319770 від 23.09.2009 р. на оплату товару –холодильників-морозильників “Атлант” у кількості 95 шт. загальною вартістю 23441,00 доларів США, яку (оплату) позивач провів у повній сумі, що підтверджується копіями платіжного доручення в іноземній валюті № 21 від 21.12.2009 р. та виписки по банківському рахунку ТОВ “Атлант” (а.с. 21,36,37).

Поставка товару за умовами Контракту здійснюється протягом 15 календарних днів від дати виставлення рахунку або протягом 15 календарних днів з дати зарахування авансового платежу на розрахунковий рахунок Продавця (п. 7.4), датою відвантаження вважається, зокрема, при автомобільних перевезеннях, дата штампа складу Продавця на СMR накладній (п. 7.3 Контракту).

22.09.2009 р. між позивачем і відповідачем приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір на надання транспортних послуг, згідно з яким ОСОБА_1 (за текстом договору Виконавець) зобов’язався надавати ТОВ “Атлант” (за текстом договору Замовник) транспортні послуги автомобілями по перевозці вантажу у відповідності з вказівками Замовника та на умовах даного договору (а.с. 18).

Зокрема, відповідач зобов’язався забезпечити подачу автотранспорту у відповідності з заявкою Замовника, подати під завантаження автомобіль в належному технічному стані, придатному для перевезення  даного виду вантажу, прийняти на себе відповідальність за збереження вантажу під час перевезення та доставити наданий Замовником вантаж за адресою, яка вказана в супроводжувальних документах на вантаж (розділ 2 договору від 22.09.2009 р.).

Аналогічний договір на надання транспортних послуг від 02.01.2008 р. було укладено також між відповідачем та третьою особою ТОВ “Норд-Вест Транс”, яке виступало у правовідносинах з відповідачем як Виконавець з надання транспортних послуг (а.с.19).

22.09.2009 р. позивач подав відповідачеві, а останній прийняв до виконання заявку на перевезення вантажу (холодильників) автотранспортом за маршрутом м. Мінськ (Білорусія)-м. Дніпропетровськ(Україна) з датою завантаження 23-24.09.2009 р. (а.с. 20, 75, 76).

Як установлено в справі та не заперечується учасниками провадження, зазначена заявка подана про перевезення саме тих 95-ти холодильників-морозильників “Атлант”, які оплачені позивачем Закритому акціонерному товариству “Атлант” по Контракту № 090041-001 від 10.12.2008 р.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) серії УК №  0060464 товариство з обмеженою відповідальністю “Норд-Вест Транс” 23.09.2009 р. прийняло до перевезення вказаний вантаж і здійснило його перевезення автомобілем з державним № НОМЕР_3, відправник товару –ЗАТ “Атлант”, одержувач товару –ТОВ “Атлант” (а.с. 179).

Листом від 08.07.2010 р. № 63-09-525 ЗАТ “Атлант” повідомив ТОВ “Атлант”, що  23.09.2009 р. на його адресу було відвантажено автомашину під номером СЕ 4438 АС/СЕ 2160 ХХ з холодильниками “Атлант” у кількості 95 шт. на суму 23441 доларів США з оформленням СМR під номером 0060464 від 23.09.2009 р. затвердженого зразка Республіки Бєларусь (а.с. 174). Оформлення вказаної СМR здійснено перевізнику у зв’язку з тим, що при експорті продукції з Республіки Бєларусь оформляється СМR  лише затвердженого зразка РБ, при відвантаженні на адресу ТОВ “Атлат” у водія не було штампа своєї організації і не було довіреності на одержання вантажу, а були тільки українські СМR зі штампом своєї організації, один з примірників якої і став для ЗАТ “Атлант” довіреністю на одержання вантажу (СМR 001401, а.с. 22).

Цивільна відповідальність перевізника ТОВ “Норд-Вест Транс” застрахована  згідно з договором добровільного страхування відповідальності автоперевізників від 02.04.2009 р. № 001449, укладеним із закритим акціонерним товариством “Українська транспортна страхова компанія” (а.с. 83-94)

Під час перевезення третьою особою вантажу 25.09.2009 р. на 125 кілометрі автодороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі поблизу села Ягідне (Україна) в автомобілі № НОМЕР_3 виникла пожежа, факт якої зафіксовано Актом про пожежу від 25.09.2009 р., складеним за участю старшого інспектора ВНПД Чернігівського РВ ГУ МНС України в Чернігівській області Кремльова В.О., відповідача ОСОБА_1 та інших осіб (а.с. 23).

В цьому акті зазначено, що пожежею знищено кузов автомобіля, вантаж в автомобілі (холодильники “Атлант”, орієнтовно 50 од.), вантаж у причепі (холодильники “Атлант” 30 од.), пошкоджено частково кабіну водія, кузов причепу, 15 холодильників “Атлант”.

Згідно з технічним висновком по дослідженню причини виникнення пожежі, складеним 05.10.2009 р. старшим інспектором ВНПД Чернігівського РВ ГУ МНС України в Чернігівській області Кремльовим В.О., встановлено, що внаслідок пожежі вогнем знищено кузов автомобіля та вантаж, який транспортувався, а саме 50 холодильників марки “Атлант”, частково знищено причеп автомобіля та 30 холодильників марки “Атлант” які знаходилися в ньому, внаслідок пожежі вогнем пошкоджено кабіну водія, кузов причепу та 15 холодильників марки “Атлант” (а.с. 24-25).

Причиною розповсюдження горіння у висновку вказано наявність великої кількості горючого навантаження, а саме: пакувальних матеріалів, матеріалів для оздоблення вантажного відсіку та паливно-мастильних матеріалів, які значно прискорили поширення горіння. Осередкові ознаки виникнення пожежі спостерігалися в районі розташування  заднього лівого колеса автомобіля, за результатами проведеного огляду місця пожежі та з урахуванням обставин виникнення і розвитку горіння старшим інспектором ВДПН Чернігівського РВ ГУ МНС в Чернігівській області Кремльовим В.О. зроблено висновок, що пожежа найбільш ймовірно виникла в результаті розгерметизації пневмоподушки, що призвело до тертя гумової покришки колеса об нижню частину вантажного відсіку з подальшим займанням горючих матеріалів автомобіля.

Відповідно до експертного висновку ЧК-392 Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати від 25.09.2009 р. усі 95 холодильників “Атлант”, які пошкоджені в результаті загоряння вантажного автомобіля НОМЕР_1, враховуючи зовнішній вигляд, технічний та якісний стан, не придатні для подальшого використання за своїм призначенням (а.с. 26).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (ч. 2 ст. 306 ГК України).

Оскільки укладеним між позивачем і відповідачем договором від 22.09.2009 р. на надання транспортних послуг не передбачено, який саме вантаж підлягав міжнародному перевезенню, суд доходить висновку, що цей договір має загальний характер і не виключає можливості надання у його межах відповідачем послуг транспортного експедирування, які полягають у виконанні або організації виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу (ст. 929 ЦК України).

Достовірно судом у справі встановлено, що відповідач одержав від позивача заявку на перевезення холодильників “Атлант” за маршрутом  м. Мінськ (Білорусія)-м. Дніпропетровськ (Україна) з датою завантаження 23-24.09.2009 р., однак указане перевезення не здійснював.

У справі не представлено доказів звернення ТОВ “Атлант” із заявкою на перевезення вантажу до ТОВ “Норд-Вест Транс”, як і не надано письмових доказів залучення відповідачем до перевезення  вантажу перевізника ТОВ “Норд-Вест Транс”, за поясненням представників учасників провадження такі докази надати не представляється можливим.

Однак, суд критично оцінює пояснення третьої особи ТОВ “Норд-Вест Транс” про те, що ТОВ “Атлант” напряму залучив його до перевезення вантажу, оскільки зазначене не підтверджується жодними доказами, а в справі є матеріали, які дають підстави вважати, що третю особу ТОВ “Норд-Вест Транс” до перевезення належного позивачеві вантажу залучив саме відповідач, тобто останній у спірних правовідносинах з позивачем виступив не як перевізник, а як транспортний експедитор.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в рахунку-фактурі від 22.09.2009 р., яку відповідач ОСОБА_1 виставив до оплати замовнику перевезення ТОВ “Атлант”, зазначено саме послуги з транспортно-експедиційного обслуговування автомобілем НОМЕР_2/СЕ 2160 ХХ за маршрутом м. Мінськ (Білорусія) –м. Дніпропетровськ (Україна), а не послуги безпосередньо з перевезення  (а.с. 20). Довідка від 22.09.2009 р. про транспортні витрати по перевезенню вантажу надана також відповідачем ОСОБА_1, окрім того, слід врахувати, що приватний підприємець ОСОБА_1 одночасно є керівником ТОВ “Норд-Вест Транс” (а.с. 24, 31, 76, 85, 151).

Згідно ст. 53 Закону України “Про автомобільний транспорт” організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.  

Міжнародним договором, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 р. (далі –Конвенція).

Україна приєдналася до Конвенції згідно з Законом України від 01.08.2006 р. “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів”.

Таким чином, ураховуючи, що перевезення здійснювалося по міжнародній товарно-транспортній накладній серії УК № 0060464, яка містить застереження, що це перевезення, не зважаючи ні на які інші договори, виконується згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДВП), спірні правовідносини, що випливають з даного перевезення, регулюються в тому числі положеннями зазначеної Конвенції, яка має пріоритет у застосуванні.

Дослідженням CMR А № 001401, яка згідно з листом ЗАТ “Атлант” від 08.07.2010 р. стала довіреністю на одержання перевізником ТОВ “Норд-Вест Транс” вантажу, призначеного для ТОВ “Атлант”, та CMR серії УК № 0060464, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, суд установив, що в якості вантажовідправника у них зазначено ЗАО (ЗАТ) “Атлант” (м. Мінськ, Республіка Бєларусь), вантажоодержувачем вказано ООО (ТОВ) “Атлант” (м. Дніпропетровськ, Україна), а перевізником –ТОВ “Норд-Вест Транс” (м. Новоселиця, Україна), відтак, ураховуючи законодавче положення, що укладення договору перевезення підтверджується складенням транспортної накладної, слід констатувати, що договір перевезення вантажу (холодильників “Атлант” у кількості 95 шт.) у міжнародному автомобільному сполученні укладено саме між ЗАТ “Атлант”, ТОВ “Атлант” і ТОВ “Норд-Вест Транс”, а не між ТОВ “Атлант” і приватним підприємцем ОСОБА_1

Згідно ст. 1 Конценції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка, зокрема, містить заяву про те, що перевезення здійснюється згідно положень дійсної Конвенції, що мало місце в даній справі, а також ім’я та адресу перевізника, яким у CMR серії УК № 0060464 зазначено ТОВ “Норд-Вест Транс”, м. Новоселиця Чернівецької області, вул. Фрунзе,28 .

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ч. 1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Ч. 1 ст. 314 ГК України також передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У справі установлено, що відповідач не приймав до перевезення належний позивачеві вантаж і не здійснював його перевезення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною серії УК № 0060464, відтак у розумінні Конвенції та законодавства України не є перевізником цього вантажу.

З матеріалів справи можна зробити висновок, що участь відповідача у процесі перевезення вантажу вичерпалася переадресацією заявки позивача і залучення до перевезення перевізника ТОВ “Норд-Вест Транс”.

Таким чином, установивши в даній справі, що перевізником пошкодженого пожежею вантажу позивача є ТОВ “Норд-Вест Транс”, а не відповідач ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що підстав для покладення на останнього відповідальності за пошкодження вантажу під час перевезення немає.

Суд не приймає доводи позивача, що, уклавши договір перевезення від 22.09.2009 р., прийнявши до виконання заявку на перевезення холодильників та залучивши до перевезення  перевізника ТОВ “Норд-Вест Транс”, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за втрату вантажу в силу положень статті 3 Конвенції, згідно якої перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов’язки, як за власні дії і недогляди.

У розумінні зазначеної статті Конвенції за дії залучених для виконання перевезення осіб відповідає саме перевізник, а розглядом справи суд установив, що у спірних правовідносинах відповідач виступив як експедитор (посередник), а не перевізник.

Окрім того, як зазначалося вище, відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу починаючи з моменту прийняття вантажу для перевезення, однак відповідач ОСОБА_1 вантаж, який було пошкоджено пожежею, до перевезення не приймав, у будь-якому випадку позивачем не доведено зворотнє.

Відтак, дійшовши висновку, що правові підстави для покладення на відповідача  відповідальності за втрату вантажу відсутні, у суду немає потреби в дослідженні причин пожежі, вини перевізника у пошкодженні товару та розміру відшкодування заподіяних збитків, оскільки це не впливає на висновок про відсутність юридичних підстав для задоволення позову.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати належить залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

За згодою учасників провадження в судовому засіданні 16.07.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 16.07.2010 р.

Суддя                                                                                         Т.І.Ковальчук