ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                 № 2а-2674/10/2370

02.07.2010 р.                                                                                    м. Черкаси  

   08  год. 20 хв.                                                    

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:  

головуючого судді   – Тимошенко В.П.  

при секретарі   –Кулику О.П., 

за участю представника позивача – Дорош М.Г.–за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

встановив:

У червні 2010 року державна податкова інспекція у Черкаському районі Черкаської області звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 145 572 грн. 13 коп. податкового боргу з податку на додану вартість.

        Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач  зазначає, що відповідач, в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, невчасно та не в повному обсязі сплачує податки та збори, внаслідок чого виник податковий борг в сумі 145 572 грн. 13 коп.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала,  позов просила задовольнити повністю.

Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання представника не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").  

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.  

Пунктом 4.1.4/а п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 17 Закону №2181 сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Статтею 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

           Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Пунктом  8.2.2. ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Виходячи з п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року активи платника податків можуть бути стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В свою чергу, п. 11 ст.10 Закону України «Про державну  податкову службу  в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ передбачено право податкових органів подавати до судів позови до підприємств, установ,  організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами,  за  рахунок  їх  майна.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований  Черкаською районною державною адміністрацією 31.05.2006, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.05.2010 № 5968529.

Відповідач відповідно до пункту 1 статті 3  Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 3 квітня 1997 року є особою, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

          Судом встановлено, що на підставі акту планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 15/17-015/НОМЕР_1 від 27.07.2009 за період з 01.10.2007 по 30.04.2009 позивачем 07.08.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006391700/0, яким відповідачу визначено податкове зобов’язання у розмірі 147 588 грн.. Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідач отримав особисто, про що свідчить підпис на корінці рішення.

          20.01.2010 відповідач подав до ДПІ у Черкаському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість в розмірі 802 грн.

          19.02.2010 відповідач подав до ДПІ у Черкаському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість у розмірі 366 грн.

          23.02.2010 відповідач подав до ДПІ у Черкаському районі уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009 року, в якому відповідач збільшив суму податку на додану вартість до 1301 грн. та самостійно нарахував суму штрафу у зв’язку із виправленням помилки у розмірі 65 грн.

19.03.2010 відповідач подав до ДПІ у Черкаському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість в розмірі 595 грн.

20.04.2010 відповідач подав до ДПІ у Черкаському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій самостійно визначив суму податку на додану вартість в розмірі 383 грн.

 Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/844  від 07.12.2009 та другу податкову вимогу №2/192 від 27.02.2010.

Вказані податкові вимоги були направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуті у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Перша та друга податкові вимоги на підставі актів № 6 від 26.01.2010 та № 21 від 19.04.2010 розміщені на дошці оголошень ДПІ у Черкаській області.

В зв’язку з несплатою у встановлені строки зазначеного податкового боргу відповідачем, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрована податкова застава від 18.03.2010.

Згідно даних позивача податковий борг у сумі 145 572 грн. 13 коп. ( з урахуванням переплати в розмірі 3 792 грн. 16 коп., часткової сплати у розмірі 1749 грн., пені в розмірі 13 грн. 28 коп.)  відповідачем на момент розгляду справи в суді не сплачено, а отже, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення його з відповідача.

Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та  заперечення, крім  випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.  

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

 ПОСТАНОВИВ:  

           Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь бюджету через державну податкову інспекцію у Черкаському районі Черкаської області,  що знаходиться за адресою: 18003, м. Черкаси, вулиця Енгельса, будинок 157, ідентифікаційний код 34503239 податковий борг в розмірі 145 572 (сто сорок п’ять тисяч  п’ятсот сімдесят дві) гривні 13 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.  

В разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі, строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                                                                    В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2010 року