22.06.10 копія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 р. Справа № 2а-15078/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М. < Текст >
при секретаріЛоба Е.Г.
за участю:
представника позивача Дубініна Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
13 листопада 2009 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів», в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 71 689,68 грн. та стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12088,62 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на вимоги ст. 19 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції від 05.07.01 № 2606 - НI , якими для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Стаття 20 зазначеного Закону встановлює, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. З урахуванням викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2008 році, розмір штрафу склав 71 689,68 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12088,62 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився. Судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі, судову повістку, а також копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Згідно з ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач заперечення на позов не надав, правом участі у судовому засіданні не скористався.
Суд вважає, що відсутність відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доказі в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів», як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язане виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.
Частиною .3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 19 даного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, поданого звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів» у 2007 році становила 281 особа.
Виходячи із вищенаведеного, відповідач, як роботодавець, що використовує найману працю 281 особа, зобов’язаний забезпечити 11 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до вимог пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314, підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні та вакантні робочі місця і посади. Відповідач на протязі 2007 року не інформував Дніпропетровський районний центр зайнятості за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
При вирішення справи по суті суд також враховує, що відповідачем не було надано суду належних доказів про створення на підприємстві у 2007 році робочих місць для інвалідів.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що підприємством-відповідачем не вжито всіх передбачених законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, зокрема не забезпечено виконання вимог ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в яких передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Законом передбачено, якщо підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, такі підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42, передбачено обчислення розміру адміністративно-господарських санкцій. Так, чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону№875, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Згідно розрахунку позивача заборгованість розрахована із середньої річної заробітної плати штатного працівника 2518100,0:281 = 8961,21 грн., сума адміністративно-господарських санкцій 8961,21 х 8 - 0 = 71689,68 грн. та пені: станом на 29.10.09 р. ставка НБУ склала 10,25 %, кількість днів у поточному році 365, одноденний розмір пені 0,03 %, кількість прострочених днів 562, сума пені дорівнює 12 088,62 грн. Загальна сума до сплати 83778,30 грн.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Суд дійшов висновку, що роботодавець не вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, отже, застосування у такому випадку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів є таким, що відповідає чинному законодавству України.
Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 71 689,68 грн. (сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят дев’ять гривень 68 коп.) та стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12088,62 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 62 коп.).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 22 червня 2010 року.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
< Список >
СуддяВ.М. Олійник
< суддя учасник колегії >
< ПІБ Судді >
В.М. Олійник