УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22 ц - 799/10     Головуючий у 1-й інстанції - Третяк В.В.

Категорія - 51     Доповідач - Болтунова Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 січня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді    - Болтунової Л.М.

суддів   - Максюти Ж.І., Козлова С.П.

при секретарі   - Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзе-ржинська від 30 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „ Дніпровський завод мінеральних добрив" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,  -

встановила:

31 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 26414,66 грн. за період з 07.06.2007 року по 24.02.2009 року, виходячи з середнього заробітку на день звільнення, який становить 1288,52 грн.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 листопада 2009 року позивачу в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позову, а в разі неможливості - направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилався на те, що судом неповно були з'ясовані обставини тю справі згідно до ч.1 п.п. 1,4 ст. 309 ЦПК України, а також допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених вимог та доводів скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у відповідача, і в 2007 році звільнився, при цьому з ним був проведений повний розрахунок, згідно до вимог ст. 116 КЗпП України.

На неодноразові скарги ОСОБА_1 про заборгованість по заробітній платні, була проведена Територіальною державною інспекцією праці у Дніпропетровській області перевірка додержання законодавства та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ЗАТ „ Дніпровський завод мінеральних добрив".

Відповідно до акту № 04-03-48/156 від 27 грудня 2007 року, нарахована заробітна плата за період 16.07.2002 року по 06.06.2007 року виплачена в повному обсязі, а саме: заборгованість по заробітній платні - 2555,97 грн., компенсація за несвоєчасно виплачену зарплату перераховану на час виплати.

На час перевірки заборгованість перед ОСОБА_1 відсутня. (а.с. 27)

З пояснень позивача видно, що він до суду з позовами про заборгованість заробітної плати та її стягнення з відповідача до березня 2009 року не звертався. Всі питання вирішував звертаючись зі скаргами та заявами до підприємства та районної і обласної прокуратур. На момент подачі позовної заяви, 31 березня 2009 року не заперечував, що будь-якої заборгованості по заробітній платні немає.

Вважає, що виплата 24 лютого 2009 року підприємством йому 304,04 грн. в якості коригування заробітної плати, не є такою, а являється заборгованістю за 2005 рік, а сума 291,77 грн., яка є компенсацією за несвоєчасну виплату заробітної плати , згідно ст. 34 Закону України „Про оплату праці", ніякого відношення до ст. 117 КЗпП України немає.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір по суті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1, при цьому повно і всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

В апеляційної скарзі не наведено доводів, яки б спростовували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308,314   ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.