Справа №22ц-7249/09     Головуючий у суді 1 інстанції: Гібалюк Т.Я.

Категорія    37     Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року     Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Глущенко Н.Г.

Суддів:     Гокова П.В., Перцової В.А.

При секретарі:     Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фонду комунальної власності Дніпродзержинської міської ради, виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, третя особа - Перша Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про визнання факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 вересня 2009 року, яким . відмовлено в задоволенні її позову до Фонду комунальної власності Дніпродзержинської міської ради та виконкому Дніпродзержинської міськради про визнання права власності на 7/25 частин будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, про визнання факту проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_4 і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам норм процесуального права, суд не розглянув її позовні вимоги, виключив з числа відповідачів нотаріальну контору, не врахував дійсні обставини справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання про встановлення факту проживання позивачки і ОСОБА_4 повинно вирішуватись в порядку окремого провадження, а, позивачка такого рішення суду, а також доказів, які б підтверджували її родинні стосунки з померлим не надала і пропустила строк для прийняття спадщини.

З такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки, суд при розгляді справи порушив вимоги норм процесуального права, неповно з'ясував обставини справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, дійсно вирішуються в порядку окремого провадження. Але, як зазначено в ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тобто, в цьому випадку питання щодо встановлення факту, що має юридичне значення, вирішується одночасно із спором про право.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до суду саме із позовом, в якому просила встановити факт її проживання однією сім'єю із ОСОБА_4, факт прийняття нею спадщини та визнати за нею права на спадкування за законом і право власності на частину будинку після його смерті (а. с. 41-42). Але, суд фактично не розглянув по суті заявлені нею позовні вимоги, як про встановлення фактів, так і про визнання права, так як не вирішив питання, передбачені ст. 214 ЦПК України, відносно кожної із заявлених вимог.

При розгляді даної справи, суду необхідно було встановити чи дійсно позивачка проживала із спадкодавцем - ОСОБА_4 однією сім'єю не менш п'яти років до часу відкриття спадщини, чи прийняла вона спадщину у відповідності до вимог ст. ст. 1269-1270 ЦК України, чи необхідно їй ставить питання про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, чи вона вважається такою, що прийняла спадщину на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України і, чи має вона право на спадщину після смерті ОСОБА_4 з урахуванням встановлених фактів та обставин. Для вирішення зазначених питань суду слід було, згідно із вимогами ч. 4 ст. 10, ч. 6 ст. 130 ЦПК України, роз'яснити позивачці необхідність надання відповідних доказів, що судом в попередньому судовому засіданні виконано не було.

Крім того, суд на порушення вимог ст. 33 ЦПК України, без згоди позивачки виключив із числа відповідачів Першу Дніпродзержинську державну нотаріальну контору і фактично залучив її до участі у справі в якості третьої особи.

Таким чином, оскільки, районний суд не розглянув всі позовні вимоги і виправити це шляхом ухвалення додаткового рішення неможливо, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги, частково задовольнивши її, рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Керуючись ст.307, п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 вересня 2009 року скасувати; справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.