Справа № 22-6051 Головуючий у 1 інстанції –
Шевченко Т.М. Доповідач – Семенюк Т.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Семенюк Т.А.
Суддів – Прокопчук Н.О., Карпенко С.О.
при секретарі – Погас О.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, заяви про відмову від прийняття спадщини за законом, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивачки ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що у січні 2009 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом до відповідачки, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 31.03.2000 р. ОСОБА_5 – її чоловік склав на ім'я ОСОБА_4 заповіт, посвідчений Другою київською державною нотаріальною конторою, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. 18.07.2005 року вона підписала заяву про відмову від спадщини за законом на користь ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Омельчук О.І., 19.11.2008 р. при отриманні довідки у КП „Голосіївприватсервіс" вона дізналася, що власником будинку, в якому вона проживає з 1979 р., є її старша дочка - відповідач ОСОБА_4, яка отримала зазначений будинок у спадщину за заповітом.
Просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, вважаючи, що підпис у заповіті є підробленим. Також просила визнати недійсною її заяву про відмову від спадщини за законом на користь ОСОБА_4, оскільки після смерті чоловіка ОСОБА_5, вона дуже захворіла, внаслідок чого також не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, проте 18.07.2005 р. приватний нотаріус КМНО Омельчук О.І. посвідчила зазначену заяву, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 31.03.2006 року Другою київською державною нотаріальною конторою, а також визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2
У вересні 2009 р. представник позивача ОСОБА_3 надала до суду доповнення до позовної заяви, в якій вона просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4, посвідчений 31.03.2000 р. Другою київською державною нотаріальною конторою, посилаючись на те, що на час підписання оспорюваного заповіту ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати, оскільки зловживав алкогольними напоями.
В суді першої інстанції позивач ОСОБА_3 та її представники підтримали позовні вимоги, відповідач ОСОБА_4 та її представники позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення.
Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 29.03.1979 р. Ірпінським міським відділом РАГС Київської області матеріалів справи, 29.03.1979 р. був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 16).
31.03.2000 р. Другою Київською державною нотаріальною конторою посвідчено заповіт ОСОБА_5, на ім’я ОСОБА_7 на належний йому житловий АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 23.02.2005 р. відділом реєстрації смерті у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с. 12).
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належав йому на підставі рішення Московського районного суду м. Києва від 16.07.1998 р., земельної ділянки, що належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 11.09.2000 р. (а.с. 8, 39).
31.03.2006 р. відповідач ОСОБА_4 звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа № 545/05 (а.с. 26).
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мала право на обов’язкову частину у спадщині після смерті ОСОБА_5
18.07.2005 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Омельчук О.І. посвідчив заяву позивача ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_5 (а.с. 30).
31.03.2006 р. Друга київська державна нотаріальна контора видала відповідачу ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Спадкове майно, на яке видано свідоцтвом, складається з житлового АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами (а.с. 51)
Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 13.08.2009 р., складеного Київським міським центром судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_3 на час підписання нею заяви від 18.07.2005 р. страждала психічними порушеннями у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, наслідки порушення мозкового кровообігу) з помірно вираженим психоорганічним синдромом на тлі розладу адаптації (пролонгована депресивна реакція), які за ступенем своєї вираженості тоді істотно впливали на її спроможність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с 112).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсними заяви про відмову від прийняття спадщини за законом та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд першої інстанції виходив з того, що в основу медичного дослідження щодо стану ОСОБА_3 покладені пояснення свідків, які не підтверджуються медичними документами, крім того, ОСОБА_3 пропущено строк позовної давності.
Проте, з таким висновком суду повною мірою погодитись не можна.
Колегія суддів не вбачає підстав не довіряти висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 847 від 13 серпня 2009 року щодо стану позивачки на час написання заяви про відмову від обов’язкової частини у спадщині, оскільки, досліджуючи стан ОСОБА_3, комісія вивчала стан позивачки за медичними документами, показаннями свідків, які були допитані в судовому засіданні та зі слів самої ОСОБА_3
Належних доказів щодо спростування цього висновку в матеріалах справи не міститься.
Також колегія суддів не може погодитись і з висновком суду щодо пропуску позивачкою строку позовної давності, оскільки, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, зі слів позивачки їй стало відомо про порушення її права 19.11.2008 р. при отриманні довідки у КП „Голосіївприватсервіс", але, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 18.09.2006 р. визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,0678 га по вул. Профінтерну в м. Києві в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку відмовлено. Колегія суддів вважає, що про порушення свого права ОСОБА_3 дізналась не 19 листопада 2008 року, а 18 вересня 2006 року. Позовну заяву ОСОБА_3 подано до суду 30 січня 2009 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Таким чином, колегія суддів не вважає пропущеним строк позовної давності ОСОБА_3 для звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Оскільки ОСОБА_3 на час підписання нею заяви від 18.07.2005 р. про відмову від обов’язкової долі у спадщині після смерті ОСОБА_5, страждала психічними порушеннями у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, наслідки порушення мозкового кровообігу) з помірно вираженим психоорганічним синдромом на тлі розладу адаптації (пролонгована депресивна реакція), які за ступенем своєї вираженості тоді істотно впливали на її спроможність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсною заяви від 19 липня 2005 року про відмову ОСОБА_3 від обов’язкової долі у спадщині після смерті ОСОБА_5, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 має право на обов’язкову частку у спадщині в розмірі Ѕ частини спадкового майна, колегія суддів вважає, що позов в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 31 березня 2006 року ОСОБА_4 на жилий АДРЕСА_1, підлягає задоволенню частково – в розмірі обов’язкової частки, яка має належати позивачці.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо неправильного вирішення судом першої інстанції питання про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Доказів, що підпис в заповіті виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою суду не надано.
Ухвалою Голосіївського райсуду м. Києва від 02.04.2009 р. у справі була призначена посмертна судово-почеркознавча експертиза, з метою перевірки зазначених обставин. Проте згідно повідомлення № 3984 від 01.07.2009 р. дати висновок за матеріалами даної цивільної справи неможливо.
Доказів перебування ОСОБА_5 у стані, внаслідок якого він не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати станом на час підписання ним оспорюваного заповіту також суду не надано. Згідно довідки № 10304 від 08.10.2009 р., виданої Київською міською наркологічною лікарнею «Соціотерапія», ОСОБА_5 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебував (а.с. 127). Ухвалою Голосіївського райсуду м. Києва від 16.09.2009 р. призначалась посмертна судово-психіатрична експертиза з метою з'ясування питання чи міг ОСОБА_5, з урахуванням свого психічного стану та стану здоров'я, розуміти значення своїх дій та керувати ними станом на 31.03.2000 р., тобто на дату підписання ним заповіту на ім'я відповідача ОСОБА_4 (а.с. 119).
Проте за заявою представника позивача матеріали цивільної справи були повернені з Київського міського центру судово-психіатричної експертизи без виконання дослідження.
Не підлягають задоволенню також вимоги щодо визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, оскільки відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсними заяви про відмову від прийняття спадщини за законом та свідоцтва про право на спадщину за заповітом з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2010 року в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсними заяви про відмову від прийняття спадщини за законом та свідоцтва про право на спадщину за заповітом скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати недійсною заяву від 19 липня 2005 року про відмову ОСОБА_3 від обов’язкової долі у спадщині після смерті ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Омельчук О.І.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 31 березня 2006 року на ім’я ОСОБА_4, зареєстроване за № 6-921 державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Новицькою Р.М., в частині Ѕ частини житлового АДРЕСА_1
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді