УХВАЛА
Іменем України
15 липня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі :
головуючого – судді Вотьканича Ф.А.,
суддів – Машкаринця М.М., Дорчинець С.Г., за участю прокурора – Міцовди К.Д.,
засудженого – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хустського районного суду від 20 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
неодруженого, непрацюючого, раніше
судимого:
-19 вересня 2000 р. Виноградівським районним судом за ч.2 ст. 185 КК України
до позбавлення волі на 2 роки. На підставі
ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з
іспитовим строком 2 роки;
-29 січня 2001 р. Виноградівським районним
судом за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців;
-27 січня 2004 р. Виноградівським районним
судом за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки,
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 1 рік 6 місяців.
Строк відбування покарання щодо ОСОБА_1 постановлено судом розпочати обчислювати з 17 лютого 2010 року.
Речові докази по справі – мобільний телефон марки «Соні Єріксон S500», спортивну курточку фірми «Адідас» постановлено повернути за належністю потерпілій ОСОБА_3
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили судом залишено попередній – взяття під варту.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 24 січня 2010 року, знаходячись в приміщенні квартири потерпілої ОСОБА_3 на вул. Локоти, 22/43 в м. Хуст, у стані алкогольного сп’яніння, таємно викрав належний останній мобільний телефон марки «Соні Єріксон S500» та спортивну куртку фірми «Адідас», заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 748 гривень.
У апеляції ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку суду щодо нього і пом’якшення призначеного покарання. Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував в достатній мірі пом’якшуючі покарання обставини.
Доведеність вини та правильність кваліфікації судом його суспільно небезпечних дій ОСОБА_1 не оспорює.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, промову прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені у апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Призначаючи покарання щодо ОСОБА_1, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд виходив з класифікації злочину, його особливостей і обставин вчинення.
Дослідивши дані про особу підсудного, суд з’ясував його поведінку до вчинення злочину, його минуле й призначив покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому судом обґрунтовано враховано й ту обставину, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення ним злочинів, передбачених ч.ч.2,3 ст. 185 КК України, після звільнення з місць позбавлення волі належних висновків для себе не зробив і знову вчинив умисний корисливий злочин.
Посилання ОСОБА_1 у апеляції на те, що судом при призначенні щодо нього покарання не враховано пом’якшуючі покарання обставини, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані вироком, з якого убачається, що судом враховані пом’якшуючі покарання обставини - визнання ним вини, щире каяття.
Саме з урахуванням наведених обставин, а також того, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ-ї групи, щодо цього призначено покарання близьке до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст. 185 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Хустського районного суду від 20 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
Судді