Справа № 22-5855 Головуючий у 1 інстанції –
Гайдук С.В. Доповідач – Семенюк Т.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Семенюк Т.А.
Суддів – Прокопчук Н.О., Карпенко С.О.
при секретарі – Шевчук О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною. Зобов’язано відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року 31 грудня 2009 року та провести відповідні виплати. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 15 січня 2010 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до УПФУ в Шевченківському районі м. Києва про зобов`язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2009 роки, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що зазначені надбавки йому не виплачувались.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Судом встановлено, що нарахування та виплата доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2 не здійснювалася, у зв’язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» призначалася з 01.01.2006 року, а позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав з порушенням річного строку звернення 15 січня 2010 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсі, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 р. в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, і, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом при вирішенні спору встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 15 січня 2010 року.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Посилання на те, що позивач не пропустив строк звернення до суд, оскільки довідався про порушення свого права із засобів масової інформації, є помилковим.
На думку судової колегії, позивач повинен був дізнатися про те, що пенсію йому виплачено без урахування вказаної надбавки в момент отримання ним такої пенсії.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
За таких обставин колегія суддів змінює постанову суду першої інстанції в частині дати, з якої визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва щодо не нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та в частині зобов'язання здійснити нарахування вищезазначеної соціальної виплати ОСОБА_2, встановивши такою датою 15 січня 2009 року, тобто в межах року, що передував зверненню позивача до суду.
В іншій частині постанова суду не оскаржувалась.
З врахуванням того, що постанова змінюється, апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2010 року змінити, виклавши в такій редакції.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 15 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – неправомірною. Зобов’язати відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 15 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді