ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 рокуСправа № 2а-1940/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я., суддів Денисюка Р.С., Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,
за участю представника відповідача Палюх-Ільчук О.О.,
представника третьої особи Гережун Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства у Волинській області про скасування рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» звернулося в суд із позовом про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондар В.М. від 17 червня 2010 року ВП №14953649 про зупинення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-а-206/08 виданого 04 вересня 2009 року Волинським окружним адміністративним судом у справі №2а-206/08/0370 та зобов’язати державного виконавця Бондар В.М. скласти акт про перешкоджання та невиконання Головним управлінням Державного казначейства у Волинській області вимог державного виконавця та надіслати до суду та прокуратури подання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що постановою про зупинення виконавчого провадження від 17 червня 2010 року порушені права та інтереси позивача та постанова видана безпідставно, недобросовісно, необґрунтовано та без врахування усіх обставин.
В судове засідання представник позивача не з’явився, однак подав клопотання від 16 липня 2010 року про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечила повністю, мотивуючи тим, що постанова про зупинення виконавчого провадження від 17 червня 2010 року винесена відповідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, додатково повідомила суд, що 6 липня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» звернулось із заявою до відповідача про повернення виконавчого листа №2а-206/08 без виконання та останній постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 6 липня 2010 року був повернутий.
Представник третьої особи в судовому засіданні повідомила суд, що станом на 16 липня 2010 року відсутній предмет спору, оскільки про повернення виконавчого документа стягувачеві від 6 липня 2010 року виконавчий лист №2а-206/08 був повернутий позивачу.
Заслухавши пояснення та заперечення представників відповідача та третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази,суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, яке здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бондарем В.М. 25 вересня 2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду № 2-а-206/08 від 4 вересня 2009 року.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Судом також встановлено, що позивачем вище вказана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, була оскаржена до Волинського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 23 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року, апеляційну скаргу Головного управління задоволено, скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року та прийнято нову за якою постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25вересня 2009 року скасовано. В постанові апеляційним судом зазначено, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів громадян і на боржника – юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бондарем В.М. від 15 квітня 2010 року на позивача було накладено штраф у розмірі 340 грн., оскільки рішення суду в добровільному порядку не виконано.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу, була оскаржена до Волинського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 7 травня 2010 року по справі №2а-1301/10/0370 скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бондара В.М., про накладення штрафу ВП №14953649 від 15 квітня 2010 року.
Не погоджуючись із постановою суду від 7 травня 2010 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 21 травня 2010 року подано апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 5 статті 35 з Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути зупинено у разі подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі.
Статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бондар В.М. постановою від 17 червня 2010 року зупинив виконавче провадження у зв’язку з тим, що постановою суду від 7 травня 2010 року по справі №2а-1301/10/0370 не набрала законної сили.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач, належним чином не довів невідповідність постанови державного виконавеця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бондара В.М. від 17 червня 2010 року про зупинення виконавчого провадження вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається відповідачем та третьою особою протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 20 липня 2010 року, а позивачем – з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А.Я. Ксензюк
Судді Р.С. Денисюк
В.Д. Ковальчук