УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-130/10     Головуючий в 1-ій інстанції-Грищенко В.М.

Категорія -52     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Петренко І.О.,

суддів     Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Нижньодніпровськ-Вузол» ДП «Придніпровська залізниця» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновленні на роботі,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного закладу «Відділкова лікарня ст. Нижньодніпровськ-Вузол» ДП «Придніпровська залізниця» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновленні на роботі.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, 3-іх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 6 квітня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за систематичне невиконання обов'язків, обумовлених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст. 40 КЗпП України. Позивачу були оголошені догани наказами №5 від 1 вересня 2008 року, №6 від 2 вересня 2008 року, №2 від 11 лютого 2009 року за порушення трудової дисципліни, невиконання посадових обов'язків, невиконання розпоряджень головного лікаря, наказу №356 «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров'я України», порушень Інструкції по виписці рецептурних спеціальних бланків Ф-3, невиконання розпорядження медичної служби. Зазначені дисциплінарні стягнення ОСОБА_1 не були оскаржені. Суд посилався на те, що на виконання ч.3 ст. 252 КЗпП України адміністрацією лікарні було направлене подання від 20 березня 2009 року до профспілкового комітету лікарні. У зв'язку з відсутністю порушень з боку відповідача порядку та строків, передбачених положеннями ч.2 ст. 43 КЗпП України та ч.5 ст. 43 КЗпП України, при звільненні, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ї інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути здійснено тільки за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вбачається з матеріалів справи подання головного лікаря ДЗ «Відділкова лікарня станції Нижньодніпровськ-Вузол» ДП «Придніпровська залізниця» (а.с.20) було направлено на адресу профспілки лікарні 20 березня 2009 року, однак, по закінченню строку розгляду подання, визначеного ч.2 ст. 43 КЗпП України, та у встановлений ч.5 даної статті цього Кодексу 3-денний термін від профспілки не надійшло повідомлення про його розгляд, а тому відповідно до зазначеної норми трудового законодавства вважається, що така згода виборним органом первинної профспілкової організації була дана, що свідчить про відсутність порушень з боку адміністрації при звільненні позивача. Таким чином, висновок суду 1 -ї інстанції в цій частині є вірним. Але навіть за умови наявності таких порушень, їх не можна вважати такими, що можуть вплинути на суть вирішення спору, оскільки надана згода на звільнення ОСОБА_1 первинною профспілкою при знаходженні справи в провадженні апеляційного суду, що підтверджується протоколом від 24 грудня 2009 року.

Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем при звільненні було допущено порушення ч.3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» №1045-XIV від 15 вересня 1999 року з внесеними змінами, ч.3 ст. 252 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 на день звільнення являвся заступником голови вказаної профспілки, що підтверджується наказом №1 від 20 квітня 2006 року первинної профспілки ДЗ «Відділкова лікарня станції Нижньодніпровськ-Вузол» (а.с.12), а тому його звільнення допускалося за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого він був на той час, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Проте цей недолік був усунутий при розгляді справи в апеляційній інстанції у відповідності до положення п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з внесеними змінами, а саме була надана Дорожньою профспілковою організацією (Дорпрофсож) Придніпровської залізниці згода на звільнення ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що накази, які слугували на визначення системності порушень трудової дисципліни ОСОБА_1, вважаються недійсними, про що свідчить протокол засідання членів первинної профспілки №60 від 27 березня 2009 року, а тому його звільнення з вищезазначених підстав є неправомірним, позбавлені юридичного обгрунтування, оскільки дані накази не були оскаржені у відповідності до ст. 150 КЗпП України та не були визнані незаконними у встановленому чинним законодавством порядку.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для спору, який вирішений судом 1-ї інстанції правильно, а отже, не приймаються до уваги колегією суддів.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність звільнення ОСОБА_1, а тому за таких обставин немає підстав для скасування рішення суду, яке є об'єктом оскарження, та задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.