УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-129/2010 (22ц-6055/2009)       Головуючий у 1-й інстанції - Бабаніна В.А.

Категорія -19/22                                                     Доповідач - Петренко І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 січня 2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     судді - Петренко І.О.

суддів     - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     - Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою та просила ухвалити рішення, яким розірвати договір довічного утримання, укладений 15 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що 15 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання. За умовами договору вона передала у власність відповідачки належну їй двокімнатну квартиру, яка розташована по АДРЕСА_1, а відповідачка зобов'язувалася довічно повністю утримувати її, забезпечувати харчуванням, одягом, необхідною допомогою, побутовим та медичним обслуговуванням. Вартість матеріального забезпечення була визначена у сумі 100 грн. на місяць, яке підлягає індексації у встановленому законом порядку. Спочатку відповідачка частково виконувала свої зобов'язання, хоча гроші на придбання продуктів та медикаменти позивачка давала їй особисто зі своєї пенсії. У жовтні 2006 року відповідачка забрала її проживати до себе у приватний будинок. У листопаді 2007 року між ними виникла сварка, після якої позивачка стала проживти у своїй квартирі та відповідачка жодного разу її не провідала , а 29 грудня 2007 року ОСОБА_1 зовсім знялася з реєстрації у м. Нікополі та виїхала на постійне місце проживання до м. Полтави.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2009 року до участі в справі у якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2( ар. сп. 90) залучено її сина ОСОБА_3.( ар. сп. 84-86,89,91).

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.744 ЦК України за договором довічного утримання ( догляду) одна сторона ( відчужував) передає другій стороні ( набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину , інше нерухоме майно або рухоме майно , яке має значну цінність , взамін чого набувач забов"язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У відповідності до положень ч.1 ст.. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваним на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Як вбачається з копії договору довічного утримання (догляду) від 5 листопада 2005 року ( ар. сп. 4-5) ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 у власність належну їй АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 забов"язалась повністю довічно утримувати ОСОБА_2, забезпечувати її житлом в указаній квартирі, своєчасним та калорійним харчуванням, одягом, доглядом,  необхідною допомогою, побутовим та медичним обслуговуванням.

21 квітня 2008 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою , в якій просила розірвати вище вказаний договір , в зв'язку з не виконанням відповідачкою прийнятих на себе обов"язків , зокрема в зв"язку з тим , що остання 29 грудня 2007 року знялася з реєстрації в м. Нікополі і виїхала на постійне місце проживання в м. Полтаву (ар. сп. 6а).

23 грудня 2008 року відповідачка була допитана у Ленінському районному суді м. Полтави і, як вбачається з протоколу виконання судового доручення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2008 року ( ар. сп. 32-33) вона позовні вимоги визнала і не заперечувала проти розгляду справи за її відсутності.

Задовольняючи позов , суд першої інстанції керувався тим , що відповідачка належним чином не виконувала своїх обов"язків за договором довічного утримання , не надала доказів на підтвердження того , що вона в передбаченому договором обсязі матеріально утримувала позивачку та надавала їй побутову допомогу.

Під час встановлення зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Оскільки відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справі забов"язана надавати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до положень ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги про те , що відповідачка належним чином виконувала прийняті на себе обов"язки по догляду за позивачкою нічим не підтверджені і спростовуються , як фактичними обставинами , а саме проживанням відповідачки за 300 км від позивачки , так і змістом довідки Нікопольського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів від 11 січня 2010 року № 5 , яка була надана разом з запереченнями на апеляційну скаргу ОСОБА_3 про те , що з липня 2008 року позивачка в зв"язку з винятковими обставинами була прийнята на обслуговування центру і отримувала допомогу в тому числі і на дому від соціального робітника по час смерті позивачки .Про безпідставність доводів апеляційної скарги свідчить також і те , що з грудня 2008 року ( моменту допиту у Ленінському районному суді м. Полтава) по березень 2009 року (по час винесення оскаржуваного рішення) відповідачка, а ні про справу в суді , а ні про долю ОСОБА_2 не цікавилась , а в суд з апеляційною скаргою звернулась лише у серпні 2009 року.

Виходячи з вище наведеного , колегія суддів вважає , що судом обгрунтовано на підставі ст. 755 ЦК України було задоволено позовні вимоги , а апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст..ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .