УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-44/2010 р.     Головуючий в 1 інстанції Єлисєєва Т.Ю.

Категорія 34     Доповідач Козлов С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2009 року     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого:  Болтунової Л.М.,

суддів: Козлова С.П, Максюта Ж.І.,

при секретарі: Білоус А,М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2005 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що з вини відповідачки 04.08.2005 р. на вул. Шевченка в м. Дніпропетровську зіткнулися під її управлінням її автомобіль ЗАЗ ПОЗ «Славута», державний номер НОМЕР_1, та під його управлінням його автомобіль ГАЗ 24 «Волга», державний номер НОМЕР_2, чим було спричинено його автомобілю механічні пошкодження, а йому - матеріальна та моральна шкода. З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь 4773,07 грн. матеріальної шкоди, 270 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 1200 грн. моральної шкоди.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року стягнуто з відповідачки на користь позивача 2521,54 грн. матеріальної шкоди та 25,50 грн. судових витрат, стягнуто з відповідачки та позивача по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та їх неповне з'ясування ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог, задовольнивши їх в повному обсязі.

Розглянувши справу в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення з наступних підстав.

Стягуючи з відповідачки на користь позивача частково матеріальну шкоду в розмірі 2521,54 грн. та відмовляючи позивачу в позові про відшкодування моральної шкоди суд виходив із змішаної вини сторін в зіткненні їх автомобілів та відсутності доказів спричинення при цьому позивачеві моральної шкоди.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. А ч.2 ст.1167 цього Кодексу передбачає відшкодування фізичній особі моральної шкоди особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З матеріалів справи видно, що 04.08.2005 р. на вул. Шевченка в м. Дніпропетровську зіткнулися під управлінням відповідачки її автомобіль ЗАЗ 1103 «Славута», державний номер НОМЕР_1, та належний позивачеві під його управлінням автомобіль ГАЗ 24 «Волга», державний номер НОМЕР_2, чим було спричинено автомобілю позивача механічні пошкодження, загальна вартість відновлюваного ремонту якого за висновком автотоварознавчого дослідження від 02.09.2005 р. складає 4773,07 грн. (а.с.6-24,31).

Вказані обставини сторонами в судових засіданнях першої та апеляційної інстанції визнавались і не оспорювались.

Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2005 року відповідачка була визнана винною в цьому ДТП та притягнута до адміністративної відповідальності (а.с.31), а питання щодо притягнення до такої відповідальності позивача у судовому чи іншому порядку не вирішувалося та його вина у даному ДТП у встановленому діючим законодавством порядку не була встановлена.

Як вбачається з позовної заяви позивача та його пояснень в судових засіданнях, вказаними винними діями відповідачки йому була спричинена моральна шкода, оскільки після зазначеного ДТП був порушений його звичайний уклад життя, витрачено багато часу на звернення до правоохоронних органів за захистом своїх порушених прав та був втрачений товарний вид його автомобіля, яким він був позбавлений тривалий час користуватися, що відповідачкою не спростовано.

Між тим, вищевикладені норми закону та обставини справи суд залишив без уваги і належної правової оцінки, дійшовши помилкового висновку про необхідність відшкодування позивачеві матеріальної шкоди з урахуванням змішаної вини сторін у ДТП та про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з відсутністю доказів її спричинення позивачеві.

Тому рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача на підставі ст.ст.1167,1187 ЦК України 4773,07 грн. матеріальної шкоди і 500 грн. моральної шкоди, виходячи з тривалості душевних страждань, їх глибини та суті, з того, щоб позивач мав можливість відчути допомогу адекватну немайновим втратам, понесеним у зв'язку з ДТП, з огляду на тяжкість вимушених змін у життєвих і побутових стосунках позивача. Підлягають стягненню також з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України витрати на приведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 270 грн., сплачений позивачем судовий збір в розмірі 59,50 грн. та - на користь держави - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.. А щодо вимог позивача про відшкодування понесених ним витрат на свого представника в розмірі 790,56 грн., то в цій частині вимог йому слід відмовити за відсутністю відповідних доказів про понесення таких витрат.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4773,07 грн. матеріальної шкоди, 270 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 500 грн. моральної шкоди та 59,50 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.