Справа - № 22ц-106/10     Головуючий в 1й інстанції - Ритов В.І.,

Категорія -57     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Калиновського А.Б.,

суддів     Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     Керімовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи: Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2009 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи: Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, 3-іх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 за власні кошти проклав газопровід довжиною 165 м діаметром 57 до свого АДРЕСА_1 загальною вартістю 4455 грн., в тому числі вартість матеріалів становить 2805 грн. та вартість робіт - 1650 грн. Зазначений підземний газопровід не знаходиться на балансі та не обслуговується Царичанським управлінням по експлуатації газового господарства. В грудні 2008 року газопостачальною організацією без погодження з ОСОБА_1 було підключено до прокладеного ним газопроводу будинки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не являється власником газопроводу, шкоди йому не було завдано внаслідок підключення будинків відповідачів до прокладеного ним газопроводу і підключення здійснювали не відповідачі, а працівники Царичанського управління по експлуатації газового господарства.

Апеляційний суд, враховуючи встановлені обставини та вимоги чинного законодавства, вважає правильним висновок суду 1 -ї інстанції.

Так, згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст. 13 ЗУ «Про трубопровідний транспорт» діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов'язковій сертифікації. Ліцензії видаються уповноваженими на те центральними органами державної виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці від 1 жовтня 1997 року №254 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за №318/2758, передбачено, що роботи, пов'язані з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем газопостачання, здійснюють спеціалізовані організації.

Таким чином, експлуатацію газопроводу можуть здійснювати спеціалізовані організації, які в установленому законом порядку отримали відповідні дозволи, сертифікати та ліцензії.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не може самостійно з додержанням вимог законодавства здійснювати експлуатацію газопроводу, а отже, він не володіє повноваженнями власника в повному обсязі з урахуванням положень ст. 317 ЦК України і являється в даному разі тільки власником матеріалів, використаних при прокладенні газопроводу.

Окрім того, діючим законодавством не передбачено те, що споживачі, які фінансували будівництво газопроводу, мають право на відшкодування понесених затрат іншими споживачами.

Також ОСОБА_1 не було підтверджено належними, допустимими доказами, якою в тому числі може бути і відповідна експертиза, яка саме сума грошових коштів була затрачена ним на проведення газопроводу по вуличному проїзду і відповідно по території АДРЕСА_1.

Отже, всупереч вимогам ч.1 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Підсумовуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 4 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.