Справа - №22ц-726/10     Головуючий в 1й інстанції-Самоткан Н.Г.,

Категорія -5     Доповідач - Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого     Калиновський А.Б.,

суддів     Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     Керімовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Мічуріна» в особі ліквідатора Пристромко Максима Петровича про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Мічуріна» в особі ліквідатора Пристромко М.П. про визнання права власності на нерухоме майно було відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даного рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 листопада 2000 року між ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна» та ОСОБА_1 був укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу будівлі дитячого садку №3 по вул. Радянській в с. Лиманське Павлоградського району Дніпропетровської області (а.с.6), відповідно до якого останній придбав даний об'єкт нерухомості за 300 грн., які були сплачені ним в цей же день, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №355 (а.с.8). Згідно з актом прийомки-передачі від 27 листопада 2000 року (а.с.7) дана будівля була передана ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна» позивачу.

Прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна» не мала підстав для продажу зазначеного майна, яке не належало йому, оскільки згідно довідки МБТІ право власності на дану будівлю не зареєстровано взагалі, і в судовому засіданні позивачем не було надано доказів про те, що спірна будівля на час укладання з ним договору купівлі-продажу перебувала у власності ТОВ «Агрофірма ім. Мічуріна».

Апеляційний суд, враховуючи зазначені обставини та вимоги чинного законодавства, вважає, що суд 1-ї інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Так, у відповідності з ч.1 ст. 4 ЗУ «Про власність» від 7 лютого 1991 року з послідуючими змінами, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, тільки власник має право на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Статтею 225 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який також діяв на момент укладення договору купівлі-продажу між сторонами, передбачено, що право продажу майна, окрім випадків примусового продажу, належить власнику.

Однак, всупереч викладеним нормам законодавства суду не надано доказів щодо наявності у відповідача права власності на спірний об'єкт нерухомості на момент укладення договору купівлі-продажу, а відтак і права на його відчуження.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.