УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-455/2010 р.     Головуючий в 1 інстанції Башмаков Є.А.

Категорія-27     Доповідач Козлов С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2009 року     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого:   Болтунової Л.М.,

суддів:     Козлова С.П., Максюта Ж.І.,

при секретарі: Керімовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ „ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2009 року позивачка звернулася до суду з таким позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2008 року між нею та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № MRC0AE00010117 на суму 77183,40 грн. під 15,48 % річних строком на п'ять років, пункт 6.3.1. якого про надання банку права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом суперечить нормам діючого законодавства, в тому числі, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 09.01.2009 p.. 10.01.2009 p. відповідач направив на її адресу лист від 06.01.2009 р. про збільшення ним в односторонньому порядку розміру процентної ставки, чим порушив її права споживача. Вважаючи таки дії відповідача неправомірними позивачка на підставі ст.ст.6,634 ЦК України, Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору в односторонньому порядку» та «Про захист прав споживачів» просила суд визнати недійсним вказаний пункт цього договору.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2009 року в позові ОСОБА_1 до ЗАТ КБ „ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з'ясування, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та задовольнити її позовні вимоги.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.ч.1.2 ст.1056-1 ЦК України, прийнятої на підставі Закону України №661-VI від

1.   12.12.2008     р року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору в односторонньому порядку», який набрав чинності

1.   09.01.2008     p., розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Як встановлено судом, за кредитно-заставним договором № MRC0AE00010117 від 20 березня 2008 року позивачка отримала у відповідача кредит у розмірі 77183,40 грн. строком на п'ять років зі сплатою за користування кредитними коштами 15,48 % річних.

Згідно п.6.3.1. цього договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів України, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.

10.01.2009 p. відповідач направив на адресу позивачки лист від 06.01.2009 р. про збільшення ним в односторонньому порядку розміру процентної ставки за вказаним договором до 27,14 % річних, при цьому в разі погашення в строк до 01.02.2009 р. суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13000 грн. ставка підвищується до 22,2 % річних, а у розмірі 23000 грн. - ставка не змінюється та залишається у поточному рівні - 15,48 % річних.

Між тим, законність вищевказаних дій відповідача позивач у встановленому порядку зі зверненням до суду з таким відповідним позовом про визнання цих дій недійсними чи незаконними не оспорював, а у своєму позові просив суд визнати недійсним зазначений п.6.3.1. спірного договору, умови якого на час його укладення відповідали вимогам діючого у той час законодавства, регулюючого кредитні правовідносини.

При таких обставинах, суд обґрунтовано на підставі ст.11 ЦПК України, ст.ст.6,215,1054 ЦК України відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання зазначених в позові умов спірного договору недійсними.

З урахуванням наведеного не можуть бути прийняти до уваги та не ґрунтуються на матеріалах справи і нормах діючого законодавства доводи позивача в скарзі про безпідставну відмову  судом   в  задоволенні  його   позовних  вимог  про   визнання  спірного  договору недійсним. Правильність висновків суду такі доводи скарги не спростовують.

Крім того, частиною 3 статті 1056-1 ЦК України передбачена нікчемною умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку. Але згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи змін не вбачається.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.