АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц -1692 / 2010р.                                                  Головуючий по 1-й інстанції: Шиян В.М.

                                                                                                                Суддя-доповідач:  Тимчук Л.А.  

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   15 червня 2010 року                                                                                              м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

          Головуючого судді :  Тимчук Л.А.

Суддів : Пікуля В.П., Чічіля В.А.

При секретарі : Колодюк О.П.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського  районного суду м. Полтави від 3 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за користування коштами та трьох відсотків річних за час прострочення зобов’язання,  

                                  В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на те, що між ним та відповідачами 5 вересня 2007 року були укладені договори позики на 30000 доларів США та 10000 доларів США відповідно. Строк повернення коштів - 1 березня 2008 року. В зазначений термін відповідачі борг не повернули.

Просив стягнути з ОСОБА_3 30000 доларів США з урахуванням індексу інфляції, 7200 доларів США – відсотки, 1800 доларів США – річних, а всього 39000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 312195 грн. Стягнути з ОСОБА_4 10000 доларів США з урахуванням індексу інфляції, 2400 доларів США – відсотки, 600 доларів США – річних, а всього 13000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 104065 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги  та просив стягнути з ОСОБА_3 590190 грн. та з ОСОБА_4 181730 грн.

Рішенням   Київського  районного суду м. Полтави від 3 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за користування коштами та трьох відсотків річних за час прострочення зобов’язання відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2, який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу, що з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення є законним та обґрунтованим, тому його слід залишити без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.                                                  

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване  правильне по суті  і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із матеріалів справи слідує, що 5 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики на суму 151500 грн., строком до 1 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Відповідно до умов договору ОСОБА_3 зобов’язалася повернути вказані кошти в зазначений строк та сплатити за користування позикою 1% за місяць від суми заборгованості.

Також, 5 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 50500 грн., строком до 1 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Відповідно до умов договору ОСОБА_4 зобов’язався повернути вказані кошти в зазначений строк та сплатити за користування позикою 1% за місяць від суми заборгованості.

Сторонами визнано факт отримання грошей в борг за договорами позики, про що свідчать їх пояснення та вказані договори позики. Місцевий суд дав належну правову оцінку доказам у справі і прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за користування кредитами та 3% річних за час прострочення зобов’язання.

Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобовязанння, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції сторони, зокрема ОСОБА_2, не надали суду оригіналів договорів, які отримали кожен особисто при оформленні договорів в нотаріальній конторі. В матеріалах справи є лише дублікати їх, які отримано було пізніше.

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Доводи апелянта про те, що він не отримав гроші за договорами позики не підтверджується належними доказами.

Проведеною за зверненням позивача перевіркою Київським РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області не встановлено, що втрачені боргові документи протиправно вибули з його володіння. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 січня 2010 року ОСОБА_2 не оскаржена.

Таким чином, висновки місцевого суду, про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов’язання перед ОСОБА_2  за договорами позики від 5 вересня 2007 року виконані, відповідають обставинам справи та доказам у справі.

За таких обставин, ухвалене судове рішення слід вважати законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.303, 304,п.1 ч.1 ст.307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -                                                

                                  У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського  районного суду м. Полтави від 3 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

Головуючий :                                                                            Тимчук Л.А.

Судді :                                                                                          Пікуль В.П.

                                                                                                       Чічіль В.А.

          З оригіналом вірно:

          суддя Апеляційного суду

          Полтавської області                                                                   Тимчук Л.А.