Справа №22ц-5542/09     Головуючий у суді 1 інстанції: Чумак Т.А.

Категорія    45     Доповідач: Перцова В.А.

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року     Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді:   Глущенко Н.Г.

Суддів:     Гокова П.В., Перцової В.А.

При секретарі:     Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом прокурора Апостолівського району в інтересах держави в особі Зеленодольської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Апостолівського району звернувся до суду із позовом в інтересах Зеленодольської міської ради до ОСОБА_2 і, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на користь міської ради 67 211,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що між Зеленодольською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки 1 травня 2006 року № 148, згідно умов якого відповідачу фактично було передано для здійснення комерційної діяльності земельну ділянку площею 0,9544 га і він зобов'язаний був сплачувати орендну плату у розмірі 1 грн. за 1 га. У 2008 році рішенням міської ради розмір орендної плати було збільшено до 5 грн. за 1 га. За весь час відповідач сплатив лиш 392 грн. орендної плати. Заборгованість за період з 1 травня 2005 року по 31 січня 2009 року і складає вищезазначену суму.

Рішенням Апостолівського районного суду від 15 травня 2009 року позов задоволено.

ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють питання відшкодування збитків власникам землі, та порушив вимоги норм процесуального права, розглянувши справу і ухваливши рішення не з тих підстав, на які посилався прокурор у позовній заяві.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 25 січня 2005 року ОСОБА_2 придбав на підставі договору купівлі-продажу у ВАТ "Дніпроенерго" овочеву теплицю загальною площею 6056,9 кв. м., розташовану в м. Зеленодольську по вул. Комсомольській, 14 Апостолівського району Дніпропетровської області (а. с. 16-17).

1 травня 2006 року між Зеленодольською міською радою та ОСОБА_2 було в письмовій формі оформлено договір оренди земельної ділянки за вищезазначеною адресою площею 0,9544 га (з урахуванням площі, необхідної для обслуговування тепличного господарства) строком на 5 років з виплатою орендної плати, із розрахунку 1 грн. за 1 кв. м., 9544 грн. за один календарний рік (а. с. 13-15). Але, державна реєстрація даного договору у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про оренду землі", проведена не була, оскільки, відповідач не надав необхідні для цього документи.

Незважаючи на це, земельна ділянка знаходилась в користуванні відповідача, про що свідчать акт обстеження земельної ділянки, встановлення фактичного користування від 21 червня 2007 року, складений представниками міської ради за участю відповідача (а. с. 18); заява самого ОСОБА_2 до Зеленодольської міської ради (а. с. 19) щодо оплати за землю.

За період користування відповідачем земельною ділянкою рішеннями сесій Зеленодольської міської ради були встановлені розміри орендної плати за землю з фізичних та юридичних осіб, які мають стаціонарні об'єкти, що не є об'єктами торгівлі та сфери послуг, а саме: рішеннями № 537 від 23 грудня 2005 року і № 176-1.2 від 16 січня 2007 року в розмірі 1 грн. за 1 кв. м. та рішеннями № 354-1.2 від 25 січня 2008 року і № 572-1.2 від 16 січня 2009 року в розмірі 5 грн. за 1 кв. м. (а. с 9, 10, 12, 73).

Фактично відповідач за весь період сплатив лише 392 грн. 31 липня 2008 року було складено акт звірки розрахунків по оплаті за землю за період з 1 травня 2006 року по 31 липня 2008 року, підписаний міським головою та ОСОБА_2, відповідно до якого заборгованість відповідача по оплаті складала 43 351,34 грн. (а. с. 24).

Згідно розрахунку міськради, заборгованість за наступний період з 1 серпня 2008 року по 31 січня 2009 року складає 23 860,00 грн. (а. с. 74).

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що районний суд обґрунтовано задовольнив позов і стягнув з відповідача на користь Зеленодольської міської ради кошти за фактичне користування земельною ділянкою в загальній сумі 67 211 грн. 34 коп.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, на які посилався прокурор у позовній заяві, неправильно обґрунтував свої висновки і застосував норму матеріального права, яка не підлягала застосуванню.

В позовній заяві прокурора (а. с. 82-83) посилання нанорму матеріального права, як на правову підставу позову, відсутнє.

Районний суд, задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь Зеленодольської міської ради коштів за фактичне користування земельною ділянкою, виходив з того, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою, не сплачуючи при цьому її власникові кошти за користування, чим завдав міській раді шкоди; як на правову підставу рішення суд послався на ч. 1 ст. 157 ЗК України.

Проте, таке обґрунтування є помилковим.

Апеляційний суд вважає, що в даному випадку вищезазначена сума підлягає стягненню з відповідача з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 206 ЗК України та ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Незважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки не був зареєстрований в установленому законом порядку, у зв'язку з чим земельна ділянка не була передана ОСОБА_2, ця земельна ділянка фактично знаходилась у його користуванні. Від її використання він не відмовився і вона не була передана іншій особі.

Однак, оплату за земельну ділянку відповідач не проводив. Таким чином, безпідставно та безоплатно користуючись земельною ділянкою, відповідач зберіг гроші, які він повинен був сплатити Зеленодольській міській раді і, які підлягають стягненню з нього на підставі ст. 1214 ЦК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне, рішення районного суду змінити в частині мотивів та правової підстави задоволення позову, а в решті рішення суду залишити без змін, частково задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка інших доводів незаконності рішення суду не містить.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду від 15 травня 2009 року змінити в частині мотивів та правової підстави задоволення позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.