ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-1884/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : Сидорова Олексія Володимировича
свідка: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 01.04.2010 року №0206572800-21
ОСТАВИНИ СПРАВИ:
Заявлено позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 0206572800-21 від 1.04.2010 р. про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що при проведені перевірки інспекторами невірно визначено тип закладу, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач, що потягло за собою неправомірне застосування штрафу.
Так, на думку позивача, інспектори необґрунтовано дійшли висновку про те, що останній здійснював підприємницьку діяльність в магазині, оскільки фактично орендоване ним приміщення є кафе-баром, який відноситься до закладу громадського харчування та дає право позивачу продавати алкогольні напої на розлив, тому застосування штрафу за продаж на розлив алкогольних виробів є неправомірним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені у позові та додатково надані докази.
Представник відповідача позов не визнав, просив в його задоволені відмовити посилаючись на правильність висновків перевіряючих щодо типу закладу, в якому здійснює господарську діяльність позивач та, відповідно, правомірність прийнятого рішення.
В процесі розгляду справи було викликано свідка –головного державного податкового ревізора інспектора Вільчинського В.А, який пояснив, що під час проведення перевірки перевіряючим було продано на розлив 100 грам горілки, що згідно вимог чинного законодавства, дозволяється тільки в закладах громадського харчування.
Така позиція свідка ґрунтується на тому, що заклад, в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач є магазином, що вбачалось з наданої позивачем ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними виробами та згідно довідки податкового органу, яка знаходиться в матеріалах перевірки, а тому застосування штрафу за порушення таких вимог є правомірним.
Разом з тим, інспектор пояснив, що не звернув увагу на те, що в розписці на ознайомлення з направленням, підприємцем було зазначено «кафе-бар «Голубий Дунай», а в торгівельне приміщення заходив з дверей, на яких був відсутній напис з назвою торгівельної точки. Інші двері були зачинені в зв’язку з ремонтом.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та покази свідка, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В С Т А Н О В И В:
25.03.2010 року згідно наказу № 80 від 25.02.2010 р. та на підставі направлення № 57 від 25.03.2010 р. інспекторами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області проведено перевірку з питань дотримання умов ліцензування фізичною особою підприємцем ОСОБА_1
Направлення на перевірку та копію наказу вручено підприємцю особисто, що підтверджується підписами останнього на розписці № 57.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 0130/2/32/2-2097622911, в якому зазначено про проведення перевірки в магазині «Голубий Дунай», що розташований за адресою смт. Тростянець, вул. ХХ Партз’їзду, 47 та належить суб’єкту господарювання ОСОБА_1
В акті зафіксовано встановлене перевіркою порушення, а саме: «перевіряючими було закуплено в магазині «Синій Дунай»(сто) 100 грамів горілки «Люботин»по ціні 3,40 грн. Розрахункову операцію проведено через РРО, фіскальний чек додається.
Таким чином, встановлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці в магазині «Синій Дунай», що не має статусу суб’єкта господарювання громадського харчування в порушення вимог ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Висновок про те, що перевіряємий об’єкт є магазином, а не закладом громадського харчування перевіряючі зробили на підставі ліцензії серії АГ № 099280, виданої 21.07.2009 р. на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в якій, зокрема, зазначено: місце здійснення діяльності - назва торговельної точки та її повна назва - … магазин «ГОЛУБИЙ ДУНАЙ»та довідки Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції № 3733 від 30.06.2009 р. з аналогічною назвою.
В подальшому, за результатами проведеної перевірки та складеного акта РУ Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області прийнято рішення від 1.04.2010 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 6800 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Згідно положень статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі –Закон № 481/95-ВР) продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері ресторанного господарства регламентуються Правилами роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за № 680/6968 (далі - Правила).
При цьому, слід зазначити, що у назві та тексті вказаних Правил слова "громадське харчування" в усіх відмінках замінено словами "ресторанне господарство" згідно з Наказом Міністерства економіки № 309 від 09.10.2006 р.
Як зазначалось вище, перевіряючі дійшли висновку про те, що торгівельна точка, в якій здійснює підприємницьку діяльність позивач є саме магазином, а не закладом громадського харчування, на підставі ліцензії та довідки податкового органу.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, підставою для видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями стала подана позивачем до податкового органу заява та довідка Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції № 3733 від 30.06.2009 р., в якій зокрема, зазначено, про те, що ПП ОСОБА_1 здійснює діяльність в смт. Тростянець, вул. 20-го партз’їзду, 47, магазин «Голубий Дунай»(а.с.26).
Водночас, згідно аналогічної довідки за № 9345 від 11.12.09 р. (а.с. 6) цього ж податкового органу ПП ОСОБА_1 здійснює діяльність в смт. Тростянець, вул. 20-го партз’їзду,47, кафе-бар «Голубий Дунай»(а.с.26). Остання, по хронології видана пізніше та містить інформацію, яка змінює попередню.
Під час перевірки довідка № 9345 від 11.12.09 р. пред’являлась перевіряючим, однак, як пояснив позивач не була взята останніми до уваги. При цьому, в судовому засіданні перевіряючий заперечив проти того, що довідка надавалась для огляду, в той же час не заперечив щодо повідомлення позивачем про її наявність.
Позивач стверджує, що свою діяльність, в розумінні Правил здійснює саме в сфері громадського харчування (ресторанного господарства), на підтвердження чого надав копію довідки про обстеження місця торгівлі приватного підприємця ОСОБА_1 від 1.06.06 р. (а.с.30) складеної та підписаної начальником відділу оподаткування юридичних осіб Тростянецької ОДПІ, старшим оперуповноваженим Тростянецького ВПМ, селищним архітектором.
В довідці зазначено, що проведено обстеження місця торгівлі приватного підприємця ОСОБА_1 (розташованого за адресою: Вінницька обл. смт. Тростянець, вул. ХХ партз’їзду, 47), у зв’язку із зверненням за отриманням ліцензії на торгівлю алкогольними напоями в тому числі на розлив.
В ході обстеження встановлено, що ПП ОСОБА_1 здійснює щоденну торгівлю в стаціонарній малій архітектурній формі в магазині з універсальним асортиментом товарів «Голубий Дунай»до складу якого входять:
- металеве приміщення розділене перегородкою на торгове приміщення площею 21,30 кв.м та виробниче (кухня) площею 4,50 кв.м.;
- піднавіс з комбінованим огородженням площею 23,26 кв.м обладнаних столиками.
Пунктом 1.6 Правил передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Про наявність таких приміщень в перевіреному об’єкті також вказано у зазначеній довідці.
В цьому ж пункті зазначено, що відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.
Так, як вбачається з акту санітарно –епідеміологічного обстеження об’єкта від 7.05.2009 р., складеного за результатами проведеного обстеження малої архітектурної форми, що знаходиться в смт. Тростянець по вул. ХХ партз’їзду,47, де здійснює господарську діяльність позивач, приміщення на час перевірки знаходиться в задовільному стані. В реалізації є нешвидкопсуючі кондитерські вироби (печиво, шоколадки); безалкогольні, алкогольні напої. Реалізація на розлив. Запас одноразових стаканів достатній. Є ящик для збору використаних стаканів. Холодна проточна вода є. … Каналізація та водопровід від центральних систем, тощо.
З наведеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854, в якому зазначено, що забороняється торгівля алкогольними напоями на розлив у підприємствах громадського харчування за відсутності належних санітарно-гігієнічних умов та обладнання (забезпеченість проточною питною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом тощо, наявність умов для миття посуду) та інших вимог, передбачених законодавством.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист Тростянецької районної санітарно-епідеміологічної станції № 811 від 29.04.2002 р., в якому зазначено, що на підставі акта перевірки № 43 від 27.04.2002 р. торговельного закладу «Голубий Дунай»розташованого смт. Тростянець по вул. ХХ Партз’їзду,47, приватному підприємцю ОСОБА_4 погоджено здійснювати підприємницьку діяльність по реалізації продовольчих, фасованих товарів, кулінарних виробів, безалкогольних та алкогольних напоїв в тому числі на розлив за наявності відповідних ліцензій.
При цьому, слід зазначити, що для видачі ліцензії не має вирішального значення статус(тип) господарської одиниці де здійснюється торгівельна діяльність –магазин чи заклад громадського харчування/ресторанне господарство.
В пункті 1.7 Правил зазначено, що на фасаді приміщення закладу (підприємства) ресторанного господарства повинна розміщуватися вивіска із зазначенням його типу /класу/, назви, найменування суб'єкта господарської діяльності та режиму робіт.
Як вбачається з наданих позивачем фото, такий напис на приміщенні є.
Як пояснив перевіряючий, він заходив з дверей на яких вивіска була відсутня, інші ж двері були зачинені в зв’язку з проведенням в приміщенні ремонтних робіт. Про наявність або відсутність вивіски останній пояснень не надав.
На думку суду, проведення ремонту, в даному випадку, не може спростовувати факт наявності такої вивіски на приміщенні.
Окрім того, згідно листа Тростянецької селищної ради, до Тростянецького комбінату громадського харчування підпорядковувався, серед інших, магазин з відділом ГХ «Голубий Дунай»по вул. ХХ Партз’їзду, 47.
З аналізу викладених обставин вбачається, що при прийнятті оскаржуваної постанови суб’єктом владних повноважень не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме, не з’ясовано типу перевіряємого закладу, що є вирішальним при визначенні оскаржуваної санкції.
Слід також зауважити, що у зазначеній в оскаржуваному рішенні нормі, штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж). Тому штраф за порушення суб’єктом господарювання положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»визначається як різновид адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 238 Господарського кодексу України, яка передбачає, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
При вирішенні питання про застосування адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності суб’єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 17 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Ведення підприємницької діяльності за наявності дозволів державних органів виключило будь-які сумніви позивача щодо дотримання ним норм, які дозволяють здійснення торгівлі алкогольними напоями на розлив.
Таким чином, із матеріалів справи та представлених доказів не вбачається вини позивача, що є складовою господарського правопорушення; ним здійснені всі залежні від нього заходи для отримання права роздрібної торгівлі, зокрема, продажу на розлив алкогольних виробів.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 01.04.2010 року № 0206572800-21 на суму 6800 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 20.07.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
15.07.2010