Справа № 22ц-2847/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Валевач М.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Шевченко В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі :
головуючого-судді Бойко О.В.,
суддів: Шевченка В.М., Редьки А.Г.,
при секретарі Кравченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі на постанову Щорського районного суду від 25 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі про визнання бездіяльності щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2008 рік протиправною, зобов”язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2008 рік,
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі просить скасувати постанову Щорського районного суду від 25 грудня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Постановою Щорського районного суду від 25 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління ПФУ в Щорському районі щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною. Зобов’язано Управління ПФУ в Щорському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом невірно застосовані норми матеріального права, не надано повної оцінки законодавству та обставинам, що мають істотне значення для справи, не дано належної правової оцінки письмовим доказам по справі. Апелянт вказує, що Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом, при цьому ч.2 ст. 73 цього ж Закону однозначно встановлює, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Також апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону. Апелянт наполягає на тому, що позивачу виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, тобто в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України..
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.5).
Згідно приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформульована правова позиція, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет регулювання Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) пункт 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відносно того, що позивачу проведена виплата підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, а тому відповідача слід зобов'язати зробити відповідний перерахунок в межах строку позовної давності.
Доводи апелянта про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ст.113 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регламентує, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Твердження апеляційної скарги відносно того, що виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась у встановлених розмірах, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення, оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки надбавка до пенсії дітям війни має нараховуватися, виходячи саме з розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, ухваленої на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Щорському районі відхилити, а постанову Щорського районного суду від 25 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :