Справа № 22ц-2627/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Жук М.І.
Доповідач – Бойко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: БОЙКО О.В.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., ШЕВЧЕНКА В.М.
при секретарі:
з участю: Пільгуй Н.В.
представника позивачки ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства Банк „БІГ Енергія” про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року, яким її позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ Банк „БІГ Енергія” на її користь 86 457 грн. 84 коп. заборгованості по процентах по кредитних договорах, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 27 грн. 93 коп. та на правову допомогу в розмірі 151 грн. 29 коп., а в задоволенні решти позовних вимоги ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року та направити справу на новий судовий розгляд або стягнути з відповідача 88 516 грн. 91 коп. процентів за користування вкладом, 29 076 грн. 76 коп. – 3% за неправомірне користування коштами, 130 861 грн. 47 коп. інфляційних, 122 989 грн. 28 коп. збитків, а всього 371 444 грн. 42 коп. та судові витрати в розмірі 920 грн. за надання правової допомоги (800 грн. за надання правової допомоги та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення).
Незаконність судового рішення апелянт пов’язує з порушенням судом норм процесуального та матеріального права.
На думку апелянта, порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд першої інстанції прийняв докази, подані відповідачем з порушенням вимог ч.1 ст. 131 ЦПК України, і, при цьому, не з”ясував будь-яких поважних причин пропуску строків їх подання, та послався на них при ухваленні оскаржуваного рішення. Крім того, відповідач не подав до місцевого суду докази – постанови Національного Банку України, на які він посилався як на підставу своїх заперечень відповідно до вимог ст. 60 ЦПК. В порушення вимог ст.138 ЦПК України відповідачем не подавалися оригінали письмових доказів, а тому висновки суду не ґрунтуються на оригіналах доказів досліджених у судовому засіданні. Апелянт зазначає, що постанови Національного Банку України не можуть бути застосовані для регулювання спірних правовідносин, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції, а тому не набули чинності.
Порушення ж норм матеріального права апелянт вбачає в неправильному застосуванні норм ст. 625 ЦК України, оскільки вважає, що інфляційні виплати, передбачені цією нормою закону, не є неустойкою чи фінансовими санкціями за невиконання грошових зобов’язань, а тому дія мораторію на наявні правовідносини не поширюється в будь-який період. Крім того, згідно постанови НБУ №540 від 10.09.2009 року, якою продовжено мораторій на період з 16.09.2009 року по 15.03.2010 року вбачається, що мораторій не розповсюджується на вимоги кредиторів, які випливають з депозитних договорів по поверненню вкладів, а тому відмова суду стягнути 3% річних, інфляції та пені з посиланням на цю постанову є незаконною.
Також при вирішенні питання стягнення індексу інфляції суд 1 інстанції не взяв до уваги норми Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”.
Безпідставною вважає апелянт і відмову суду стягнути заподіяні йому збитки, а оскільки в рішенні суду взагалі відсутня мотивація такої відмови, то це, на його думку, свідчить про те, що суд розглянув не всі вимоги, що відповідно до ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд. Посилаючись на норми статей 22, 611, 612, 623 ЦК України, вважає, що заподіяні йому збитки, якими є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), повинні відшкодовуватись повністю. Згідно наведено апелянтом розрахунку заподіяні їй збитки становлять 122 989 грн. 28 коп.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду 1 інстанції з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що по процентах по депозитних договорах виникла заборгованість у розмірі 86 457 грн. 84 коп., яка підлягає стягненню. В задоволенні іншої частині позову суд з посиланням на ст.ст. 58, 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відмовив, оскільки у відповідача призначена тимчасова адміністрація та введений мораторій.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ВАТ Банк „Біг-Енергія” в особі Чернігівської філії та ОСОБА_7 укладений договір про банківський вклад (депозит) від 22.08.2007 року № 707/07/1216 строком на 2 роки під 16,2% за користування коштами вкладника (а.с.9).
27.10.2008 року між сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до даного договору, яким збільшено відсоткову ставку до 21% (а.с.10).
Також 10.10.2008 року між сторонами був укладений договір № ДС2 № 012124 строком на 1 рік під 21% річних.
Відповідачем в порушення зобов”язань вчасно не сплачувались відсотки за користування коштами.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2009 року розірвані вищезначені договори, рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 09.10.2009 року стягнуто з банку на користь позивачки 354 000 грн. суми вкладу за договором від 22 серпня 2007 року, 12 016 грн.60 коп. відсотків за користування коштами за цим договором за січень, лютий 2009 року, та стягнуто 397 650 грн. суми вкладу за договором від 10 жовтня 2008 року, 13 498 грн.31 коп. відсотків за цим договором за січень, лютий 2009 року.
На даний час заборгованість по процентах по обох договорах згідно розрахунку відповідача складає 86 457 грн. 84 коп., розмір якої суд правильно стягнув з відповідача на користь позивачки.
Що стосується позовних вимог позивачки про стягнення на її користь 3% річних, інфляційних, збитків, то суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні цих вимог.
Відповідно до постанов НБУ від 13.03.2009 року № 134 від 10.09.2009 року та від 10.09.2009 року № 540 у ВАТ Банку „Біг Енергія” була призначена тимчасова адміністрація та введений мораторій строком до 15.03.2010 року. Постановою НБУ від 24.02.2010 року № 97 з 01.03.2010 року відкликана банківська ліцензія та ініційована процедура ліквідації банку.
Відповідно до ст.58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов”язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до п.4 ст.91 даного закону з дати відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкції по всіх видах заборгованості банку.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд незаконно послався на постанови НБУ України, не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду, оскільки суд 1 інстанції керувався і вищезазначеними нормами закону.
Також ст.85 Закону „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань.
Твердження апелянта про те, що 3% річних, інфляція не неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими фінансовими санкціями є помилковим, оскільки вони за своєю природою є санкцією за невиконання грошового зобов”язання.
Необґрунтованим є посилання апелянта на Закон України „Про індексацію грошових доходів населення”, оскільки відповідно до нього індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямована на підтримання купівельної спроможності громадян. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці, суми відшкодування, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування у разі втрати годувальника.
Посилання апелянта на процесуальні порушення суду в частині того, що ним докази були долучені до справи в порушення вимог ст.131 ЦПК України, не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки не впливають на правильність вирішення спору.
Не дають підстав для скасування рішення суду, направлення справи на новий розгляд посилання апелянта і на те, що суд розглянув не всі вимоги, зокрема щодо питання відшкодування збитків, оскільки, як вбачається з рішення суду, суд позовні вимоги задовольнив частково, стягнув на користь позивачки тільки заборгованість по відсотках, а в задоволенні інших вимог відмовив. Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта тільки в тій частині, що рішення суду щодо відмови в стягненні збитків не мотивоване, але таке процесуальне порушення не є підставою для скасування рішення суду, оскільки апеляційний суд погоджується з висновком суду, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити. Суду не надано доказів того, що у даному випадку позивачці заподіяна шкода, а ст.ст.611,612,22,623 ЦК України, на які посилається апелянт як на підставу задоволення цих вимог, не регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді :