Справа № 11 - 332/10 Головуючий у 1 інстанції - Лесик В.О.
ч.2 ст.189, ч.3 ст.364, Доповідач - Польовий М.І.
ч.1 ст.366 КК України
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 06 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Польового М.І.
суддів Опейди В.О., Силки Г.І.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора на вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 травня 2010 року, яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Ковеля Волинської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, проживаючий АДРЕСА_1, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.189 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с.Боршівка Ковельського району Волинської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, проживаючий АДРЕСА_2, зареєстрований АДРЕСА_3, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.189 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець м.Ковеля Волинської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, проживаючий АДРЕСА_4, не судимий,
- засуджений за ч.2 ст.189 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо ОСОБА_5 та ОСОБА_2 протягом 3 (трьох) років, ОСОБА_6 протягом 2 (двох) років не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_5 за ч.3 ст.364, ч.1 ст.366 КК України по епізоду внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ виправдано за недоведеністю вчинення даних злочинів.
На підставі ст.55 КК України всіх засуджених позбавлено права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 (три) роки.
На підставі ст.54 КК України позбавлено ОСОБА_5 спеціального звання – капітан міліції, ОСОБА_2 – старшого лейтенанта міліції, ОСОБА_6 – старшого лейтенанта податкової міліції.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 в солідарному порядку майнову шкоду в сумі 1500 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Вирішено судом питання щодо запобіжних заходів, застави, речових доказів, накладеного арешту на майно.
Як визнав суд, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, працюючи відповідно на посадах старшого дільничного інспектора та дільничного інспектора Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, являючись посадовими особами – працівниками правоохоронного органу (маючи звання капітана міліції та старшого лейтенанта міліції відповідно), діючи умисно, за попередньою змовою, з використанням свого службового становища, з метою вимагання чужого майна, 27 березня 2008 року, біля 13 години, перебуваючи на дорозі, яка прилягає до вул.Володимирської та веде до сміттєзвалища в м.Ковелі та до смт.Люблинець, під погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого ОСОБА_7, а саме під погрозою конфіскації автомобіля «ЗІЛ» та лісопродукції, яка ним перевозилась, вимагали та шляхом вимагання отримали від потерпілого 1500 грн., які останній передав їм через ОСОБА_8, заподіявши потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Вони ж, будучи службовими особами, працівниками правоохоронного органу, умисно з використанням свого службового становища, повторно, з метою вимагання чужого майна, діючи за попередньою змовою, 4 квітня 2008 року, біля 18 години, перебуваючи на подвір’ї мешканця села Задиби Турійського району Волинської області ОСОБА_9, під погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, а саме під погрозою конфіскувати трактор «МТЗ» та лісопродукцію, яка ним перевозилась, вимагали та шляхом вимагання отримали 600 грн., які потерпілий передав підсудним через ОСОБА_8, завдавши потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, вони ж повторно, а оперуповноважений відділення викриття злочинів у базових галузях економіки відділу податкової міліції Ковельської МДПІ, старший лейтенант податкової міліції ОСОБА_6, вперше, будучи службовими особами, працівниками правоохоронних органів, діючи за попередньою змовою, умисно, з використанням свого службового становища, з метою вимагання чужого майна, 17 квітня 2008 року, між 10 та 12 годиною, прибули на подвір’я жительки села Задиби Турійського району Волинської області ОСОБА_10 та під погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а саме під погрозою конфіскації автомобіля, пилорами та лісопродукції, вимагали передати їм 5500 грн. і шляхом вимагання отримали від потерпілих 3000 грн., зобов’язавши передати 2500 грн. наступного дня. Своїми діями заподіяли потерпілим майнову шкоду в розмірі 3000 грн.
В апеляції старший помічник Ковельського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно визнав кваліфікацію дій підсудних за ч.2 ст.364 КК України зайвою і що їх дії по епізодах вимагання охоплюються ч.2 ст.189 КК України. Крім того, суд безпідставно та необґрунтовано виправдав ОСОБА_5 за ст.364 ч.3, ст.366 ч.1 КК України по епізодах внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційний документ, оскільки його вина повністю доведена в ході судового слідства. При призначенні покарання не враховано кількість епізодів злочинних дій, що злочини вчинено працівниками правоохоронних органів, що лише в кінці судового слідства ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вину визнали частково, а ОСОБА_6 – повністю.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, засуджених та захисників, які апеляцію заперечили, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку і в поданій апеляції не оспорюється.
Кваліфікація судом дій засуджених за ч.2 ст.189 КК України є вірною.
Обгрунтовано суд також дійшов висновку, що по епізодах вимагання чужого майна дії підсудних охоплюються ч.2 ст.189 КК України і кваліфікація цих дій ще і по ч.3 ст.364 КК України є зайвою.
Цей висновок суду у вироку належним чином вмотивований і його правильність сумнівів не викликає.
Обґрунтовано суд також виправдав ОСОБА_5 за ч.3 ст.364, ч.1 ст.366 КК України за недоведеністю вчинення даних злочинів по епізоду внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи.
В цій частині у вироку суд чітко зазначив, чому саме прийшов до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні даних злочинів не доведена.
В апеляції прокурор не наводить жодного переконливого аргументу про те, чому саме вирок в цій частині щодо ОСОБА_5 є незаконний і нічим не спростовує висновок суду.
Дослідивши матеріали справи по даному епізоду, колегія суддів також дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_5 у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей по справі не доведена, обвинувачення побудовано на припущеннях, а можливість збирання додаткових доказів вичерпана.
При призначенні засудженим покарання врахована тяжкість вчиненого злочину, дані про їх особи.
Оскільки підсудні вперше притягуються до кримінальної відповідальності, розкаялися у вчиненому, відшкодували спричинені збитки, з моменту вчинення злочину пройшов значний проміжок часу, ОСОБА_5 має на утриманні двоє малолітніх дітей, ОСОБА_2 - одну малолітню дитину, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що їх виправлення можливе без ізоляції від суспільства і звільнив від відбування покарання в виді позбавлення волі з випробуванням.
На підставі ст.76 КК України суд поклав на засуджених і відповідні обов’язки.
З врахуванням того, що вчинено тяжкий злочин, суд обґрунтовано позбавив засуджених спеціальних звань і призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України і є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Законних підстав для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 травня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляцію старшого помічника Ковельського міжрайонного прокурора – без задоволення
Головуючий /підпис/ Польовий М.І.,
Судді /підписи/ Опейда В.О., Силка Г.І.
Згідно оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Волинської області М.І. Польовий