УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва Британчук В.В., з участю:

потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши 21 липня 2010 року апеляційну скаргу

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, працюючого інженером-програмістом ТОВ «Глобал Лоджин», який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

на постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 11 травня 2010 року,

У с т а н о в и в:

Постановою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 11 травня 2010 року адміністративну справу щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП закрито у зв’язку з проходженням тримісячного терміну її розгляду.

Згідно із постановою ОСОБА_2 1 лютого 2010 року, приблизно о 20 год., керуючи автомобілем марки «Ауді А6», державний номерний знак НОМЕР_1, по просп. Червонозоряному, 37 в м. Києві, на порушення п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

_________________________________________________________________

Справа № 33-1233                                                          Постанова винесена суддею Лазаренко В.В.

Категорія : ст. 124 КпАП

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді місцевого суду скасувати та направити справу на подальший розгляд в місцевий суд, посилаючись на надсилання суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням у лікарні і подання позовної заяви про скасування протоколу про адміністративне правопорушення.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Закриваючи справу за ст. 38 КпАП у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення суддя місцевого суду дотримався вимог закону, оскільки, якщо справи про адміністративне правопорушення відповідно до КпАП чи інших законів підвідомчі суду(судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його вчинення.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП.

Як убачається з матеріалів справи адміністративне правопорушення було вчинено 1 лютого 2010 року, а справу було розглянуто суддею 11 травня 2010 року у зв’язку з заявленими клопотаннями про перенесення судового засідання та проведення експертизи, яка так і не була проведена і після проходження тримісячного терміну.

Що стосується доводів ОСОБА_2 про розгляд справи без нього, то у зв’язку з її закриттям, не убачається порушень його процесуальних прав. Більш того, суд вже відкладав за його клопотанням розгляд справи, але ОСОБА_2 фактично увів суд в оману, оскільки так і не надав висновку експертизи чи спеціаліста.

Не перешкоджало розгляду справи місцевим судом і те, що ОСОБА_2, начебто оскаржив в адміністративний суд протокол про адміністративне правопорушення, адже законність і правильність складання такого протоколу перевіряється саме під час розгляду справ про адміністративне правопорушення, що випливає зі змісту ст. ст. 278, 280 КпАП.

Клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи в апеляційному суді, про відкладення розгляду справи, його письмове пояснення, здані ним особисто у відділ прийому громадян апеляційного суду, свідчать про належне його повідомлення апеляційним судом про час і місце розгляду справи.

З огляду на наявні в справі докази не убачається підстав про призначення згаданої експертизи.

З вивченої адміністративної справи убачається, що винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, знайшла своє підтвердження даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі ДТП, поясненнях усіх учасників ДТП, протоколі огляду місця ДТП, згідно змісту яких ОСОБА_2 під час руху на своєму автомобілі по просп. Червонозоряному, 37 в м. Києві, на порушення п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», під керуванням ОСОБА_1, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Посилання ОСОБА_2 в письмовому поясненні апеляційному суду на те, що водій автомобіля марки «Тойота», виїжджаючи з другорядної дороги, мав пропустити його автомобіль, який рухався по головній дорозі, що і стало причиною зіткнення автомобілів, є безпідставними.

Так, за схемою ДТП, яку ОСОБА_2 підписав без застережень, за пошкодженнями на автомобілях, за поясненнями водіїв, убачається, що ДТП сталася, коли автомобіль марки «Тойота» під керуванням ОСОБА_1 перебував в крайній правій полосі проїзної частини Червонозоряного проспекту паралельно правої бровки на відстані вже не менше 10 м від перехрестя доріг, тобто, не під кутом, що характерно для автомобілів, які тільки виїжджають з правим поворотом на перехрестя.

Отже, зіткнення сталося не на перехресті.

Ці обставини свідчать про те, що саме неправильні дії водія ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом знаходяться у прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася, адже він, рухаючись позаду, мав вибрати таку дистанцію до транспортного засобу, що рухався попереду і швидкість руху, які б дозволили йому загальмувати без зіткнення з ним.

При чому, ця швидкість мала вибиратись в залежності від дорожньої обстановки, яка згідно протоколу огляду місця ДТП характеризувалась мокрим станом покриття проїзної частини, чого не заперечував у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2

Тому, слід визнати, що суддя місцевого суду правильно вважав винним у ДТП ОСОБА_2, який порушив п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.

Враховуючи викладене, вважаю, що постанову судді місцевого суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Керуючись ст. 294 КпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови.

Постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 11 травня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а його апеляцію – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                       В. Британчук