Справа № 22-4992 Головуючий у 1 інстанції –
Поліщук Н.В.
Доповідач – Семенюк Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Семенюк Т.А.
Суддів – Прокопчук Н.О., Карпенко С.О.
при секретарі – Шевчук О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальних збитків, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що в січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальних збитків, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що наказом першого заступника Міністра оборони України від 14 вересня 2001 року №149 позивач був звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я у відповідності з підпунктом "В" пункту 65 "Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками ( мічманами) Збройних Сил України" з посади прокурора відділу представництва громадян та держави у судах військової прокуратури Північного регіону України у військовому званні "підполковник юстиції". З 19 вересня 2001 року Київським міським військовим комісаріатом відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" позивачеві призначена пенсія. Він звернувся до відповідача з заявою про проведення індексації раніше призначеної пенсії за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2006 року, на що листом від 21 січня 2009 року йому було відмовлено.
Крім того, внаслідок бездіяльності відповідача йому завдана матеріальна шкода, пов’язана із зверненням до суду для захисту порушених прав, а саме 30 грн. - сплата Головному управлінню статистики у м. Києві за надання довідки про рівень інфляції; 3 грн. 40 коп. - судовий збір при подачі позовної заяви до Шевченківського районного суду м. Києва, звідки заяву було повернуто без розгляду; 2 грн. оплата послуг Ощадбанку при сплаті судового збору; 21,60 грн. оплата за виготовлення ксерокопії документів, необхідних при подачі позовної заяви до суду; 8,80 грн. оплата поштових витрат при направленні поштою позовної заяви; 3 грн. 40 коп. -- судовий збір при подачі позовної заяви до Оболонського районного суду м. Києва; 2 грн. оплата послуг Ощадбанку при сплаті судового збору, а всього стягнути 71,20 грн.
Просив суд ухвалити рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови в проведенні індексації раніше призначеної пенсії в період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2006 року, зобов'язати відповідача провести з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2006 року індексацію раніше призначеної пенсії, зобов'язати відповідача відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 71,20 грн.
Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі .
Представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Як вбачається з наказу першого заступника Міністра оборони України від 14 вересня 2001 року №149, позивач був звільнений з військової служби в запас за станом здоров’я у відповідності з підпунктом "В" пункту 65 "Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками ( мічманами) Збройних Сил України" з посади прокурора відділу представництва громадян та держави у судах військової прокуратури Північного регіону України у військовому званні "підполковник юстиції" ( а.с. 12).
З 19 вересня 2001 року Київським міським військовим комісаріатом відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" позивачеві призначена пенсія ( а.с. 13).
Листом від 21 січня 2009 року за вих. №17619/12 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві ОСОБА_2 відмовлено в проведенні індексації раніше призначеної пенсії за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2006 року з посиланням на вчинення цих дій Київським міським військовим комісаріатом, вказано також, що індексація проведена з 01.01.2007 року (а.с. 14-16).
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" визначено, що призначені за цим Законом пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з Постановою КМ України № 1522 від 2 листопада 2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», функція призначення та виплати пенсій військовим пенсіонерам передана від Військового комісаріату до органів Пенсійного фонду України лише з 01.01.2007 року.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не пропустив строк позовної давності, що про порушення його права йому стало відомо лише в січні 2009 року після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві , оскільки позивач повинен був дізнатися про те, що пенсію йому виплачено без урахування індексації в момент отримання ним такої пенсії.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Також колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не прийняті до уваги докази про понесення позивачем витрат, оскільки, наявність матеріальної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, судом не встановлена, судові витрати, пов’язані із зверненням з даним позовом до Оболонського районного суду м. Києва стягненню з відповідача не підлягають в зв’язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову, збитки, понесені в зв’язку зі зверненням до Шевченківського районного суду м. Києва з аналогічним позовом, який було повернуто без розгляду, можуть бути вирішені Шевченківським районним судом м. Києва при зверненні з заявою про повернення державного мита, сплаченого при подачі позовної заяви.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки постанова суду обґрунтована, відповідає вимогам закону, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді