У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В, Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача : приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В. про визнання недійсним договору позики, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 підтримали вимоги апеляційної скарги й просив задовольнити таку з наведених в ній доводів.
Відповідач ОСОБА_3 та її представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заперечили доводи апеляційної скарги та просили відхилити таку, оскільки рішення суду є законним.
Третя особа Котлярова Л.В. заперечила вимоги апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.08.08р. між сторонами укладено договір позики, який нотаріально посвідчений. А відповідно до п.2 договору позики грошові кошти в сумі 404000 грн. передані ОСОБА_3 та одержані ОСОБА_2 до підписання цього договору. Та факт отримання кошті підтвердив й сам позивач. Проте ОСОБА_2 вважає даний договір позики фіктивним, оскільки цей договір укладався з метою надання ОСОБА_8 правових та консультаційних послуг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводом апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не надав йому можливості довести відповідними доказами факт фіктивності договору позики, оскільки не позичав у відповідачки грошових коштів. Вважає, що договір позики укладався без наміру в подальшому повертати грошові кошти відповідачці, що вказує на відсутність намірів на створення правових наслідків.
Проте такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, 08.08.08р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики за умовами якого позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти у сумі 404000 грн., а позичальник зобов’язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. А грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору / а.с. 14 /.
Виходячи з роз’яснення наведеного в п.24 постанови ПВС України № 9 від 06.11.09р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
ОСОБА_2 стверджував, що не дивлячись на те, що договір позики укладено, про те грошові кошти він отримав від ОСОБА_8, а не від ОСОБА_3. Даний факт бажав підтвердити показами свідків, які були присутні, коли укладався договір позики.
Згідно з ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Також й ст.1051 ЦК України передбачено, що коли договір позики має бути укладений в письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Договір позики укладено сторонами у відповідності до вимог статей 1047 ЦК України в письмовій формі та ОСОБА_3 мала намір створити правові наслідки, що полягали в передачі ОСОБА_2 грошових коштів, а останній повинен повернути такі.
Оскільки тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача, а тому останній з врахуванням вищенаведеного не довів підставність своїх вимог.
Посилання ОСОБА_2 на те, що судом першої інстанції не надано йому можливість ознайомитись з технічними записами судових засідань не призвело до того, що це вплинуло на законність рішення суду. Не надання технічних записів судових засідань мало місце з об’єктивних причин, так-як вийшов з ладу магнітофон за допомогою якого здійснювалася фіксація даної справи / а.с. 53, 54 /.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення як безпідставну, а рішення суду першої інстанції – без змін .
Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________