У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 липня 2010 року                                                                                                      м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                          в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.

                                                             суддів : Ігнатюка Б.Ю., Дроботі В.В.

                                                при  секретарі : Добра М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ “УКРСИББАНК” в особі Західного регіонального департаменту Закарпатського управління про визнання недійсним договору споживчого кредиту, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Мотивує тим, що рішення суду не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали вимоги апеляційної скарги й просила її задовольнити з наведених в ній підстав.

Представник ПАТ “УКРСИББАНК” в особі Пітуха В.І. заперечив доводи апеляційної скарги й просив відмовити в її задоволенні, оскільки рішення суду є законним.  

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ “УКРСИББАНК” в особі Західного регіонального департаменту Закарпатського управління та ОСОБА_5 було укладено 17.11.2006 року договір про надання споживчого кредиту № 11079421000. За умовами цього договору ОСОБА_5 отримав 5000 доларів США на поточні потреби, які використав для здійснення підприємницької діяльності. Уклавши кредитний договір ОСОБА_5 тим самим не розпоряджався спільним сумісним майном подружжя.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводами апеляційної скарги є те, що внаслідок отримання споживчого кредиту, ОСОБА_5 повинен повертати ці кошти з отриманих доходів, які є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. За цих обставин кредитний договір є недійсним, оскільки згоди на його укладення не надавала.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, статті 626 і 627 ЦК України.

Виходячи з даних приписів та на підставі Глави 71 “Позика” ЦК України й був укладений ОСОБА_2 з ПАТ “УКРСИББАНК” в особі Західного регіонального департаменту Закарпатського управління 17.11.2006 року договір про надання споживчого кредиту № 11079421000.

Як установлено судом, отримані кредитні кошти ОСОБА_5 використав для придбання обладнання для здійснення підприємницької діяльності.

У відповідності до ч.4 ст.65 СК України даний договір споживчого кредиту, який ОСОБА_5 отримав для розвитку своєї підприємницької діяльності не може вважатись таким, що укладений в інтересах сім’ї та використаний в інтересах сім’ї.

Як роз’яснено в п. 29 постанови ПВС України від 21.12.2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємця чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.  

Позаяк договір споживчого кредиту не передбачає відчуження чи розпорядження спільним сумісним майном подружжя, а тому згода апелянтки на укладення такого договору не потрібна. Та до цих правовідносин не можуть бути застосовані правила ст. 65 СК України, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Таким чином, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .

Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

у  х  в  а  л  и  л  а :  

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.  

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 травня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  : ______________________                 Судді :  ______________________                                                                             ______________________