Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Майор Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Ужгородського регіонального управління на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Ужгородського регіонального управління про стягнення коштів банківського строкового вкладу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся у суд з вищенаведеним позовом з посиланням на те, що 18.04.08р. було укладено з ВАТ КБ “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Ужгородського регіонального управління договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 385115 /далі-Договір/ терміном на 12 місяців. По закінченні терміну дії договору банк зобов’язався повернути вклад та нараховані проценти або у випадку дострокового розірвання договору. На вимогу повернути вклад, банк відмовляє під різними причинами. Через відмову в отриманні вкладу зазнав моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 10000 гривень. З огляду на наведене і просив суд першої інстанції задовольнити позов.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 березня 2010 року позов задоволено частково.
На рішення суду ВАТ КБ “Надра” подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення про відхилення позовних вимог. Мотивує тим, що дане рішення суду прийнято з порушенням вимог норм матеріального права.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, але повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Заперечуючи висновки суду першої інстанції, апелянт зазначив, що позивачем не надано доказів отримання моральної шкоди та така не підлягає стягненню з підстав неповернення банківського вкладу. Неповернення вкладу мало місце з підстав призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Проте з такими доводами апелянта можна погодитись частково.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (ч. ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України).
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з цього, доводи апелянта стосовно неможливості повернути банківський вклад суперечать вимогам зазначених норм, а також не узгоджуються з приписами ст.85 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, оскільки мораторій стосується заборони на стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення, який вводиться на строк не більше ніж три місяці.
Як передбачено п.5 ч.1 ст.4 ЗУ “Про захист прав споживачів” споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.5.1. Договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством.
Оскільки договором не передбачено стягнення моральної шкоди, а ЗУ “Про захист прав споживачів” така передбачена тільки у випадку, якщо шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією чи послугою у випадках, передбачених чинним законодавством. Також і норми ЗУ “Про банки і банківську діяльність” не передбачають відшкодування моральної шкоди.
З огляду на вищезазначені вимоги законодавства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для частково стягнення на користь позивача моральної шкоди і в цій частині постановлене судове рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не є законним у цілому, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції по суті справи не передаючи її на новий розгляд, задовольнивши частково вимоги апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
р і ш и в :
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра” в особі філії ВАТ КБ “Надра” Ужгородського регіонального управління – задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 березня 2010 року в частині вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення суду, залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________