У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 липня 2010 року                                                                                                      м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                          в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.

                                                             суддів : Ігнатюка Б.Ю., Дроботі В.В.

                                                при  секретарі : Майор Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Ужгород” до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2010 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до нього. Мотивує тим, що рішення суду не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 підтримала вимоги апеляційної скарги й просила її задовольнити з наведених в ній підстав.

Представник позивача в особі ОСОБА_4 заперечив вимоги апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ “АК промислово-інвестиційний банк” УкрСиббанк” та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено 07.03.2008 року договір поруки № 90/12-08. За цим договором ОСОБА_1 зобов’язався відповідати в повному обсязі перед позивачем за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором № 10/1-08 від 06.03.2008 року. Та станом на 26.08.09р. у ОСОБА_3 перед банком виник борг у сумі 584691,07грн., який підлягає солідарному стягненню з відповідачів.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 не давав згоди на збільшення відсоткової ставки річних по кредитному договору, що призвело до збільшення розміру забезпечувального зобов’язання. За цих обставин договір поруки припинив свою дію з дати збільшення обсягу відповідальності.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.553 ЦК України, порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (зазвичай грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін договору, а відтак до цих правовідносин не можуть бути застосовані правила ст.65 СК України, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За цих обставин доводи апелянта з приводу неправомірної відмови у зупиненні провадження в даній справі до вирішення позову ОСОБА_5 є необґрунтованими.

    Таким чином, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін .

Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :

у  х  в  а  л  и  л  а :  

апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє ОСОБА_2 – відхилити.  

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  : ______________________                 Судді :  ______________________                                                                             ______________________