Справа №22ц-16/10 Головуючий у суді І інстанції: Озерянська Ж.М.
Категорія 52 Доповідач: Перцова В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Глущенко Н.Г.
Суддів : Гокова П.В., Перцової В.А.
При секретарі: Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного регіонального проектно-дослідного інституту "Дніпродіпроводгосп" про відміну дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного регіонального проектно-дослідного інституту "Дніпродіпроводгосп" і просила скасувати наказ від 30 квітня 2009 року № 16/к про застосування дисциплінарного стягнення - догани, визнати незаконним її звільнення, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона працювала у відповідача з 1984 року, з 2000 року - прибиральницею службових приміщень. Наказом від 30 квітня 2009 року № 16/к їй оголошено догану за погане виконання службових обов'язків, ігнорування вказівок та побажань адміністрації, невихід на роботу в окремі дні без поважних причин, а наказом від 25 травня 2009 року № 22/к вона була звільнена по п. п. 3,4 КЗпП України. Ці накази є незаконними, в них не зазначено, які конкретно порушення вона допустила та коли не виходила на роботу, тобто скоїла прогули. Притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивачка пов'язує із негативним відношенням до неї нового начальника господарського відділу.
Рішенням Дніпропетровського районного суду від 5 листопаду 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду, посилаючись на безпідставність висновків суду щодо допущених нею порушень службових обов'язків та прогулів, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та її звільнення відповідають вимогам закону, порушення нею своїх службових обов'язків та здійснення прогулів знайшли підтвердження при розгляді справи.
Однак, з такими висновками районного суду погодитись неможливо, оскільки, суд не врахував вимоги норм матеріального права; обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, фактично є не доведеними.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 знаходилась у трудових правовідносинах із відповідачем з 29 серпня 1984 року; з 10 вересня 2000 року вона працювала на посаді прибиральниці службових приміщень, що вбачається із копії її трудової книжки (а. с. 17-18).
Наказом директора інституту від 30 квітня 2009 року № 16/к їй було оголошено догану за погане виконання службових обов'язків прибиральниці, ігнорування вказівок та прохань адміністрації, невихід на роботу у окремі дні без поважних причин (а. с. 8), а наказом від 25 травня 2009 року № 22/к вона була звільнена з роботи на виконання наказу № 20 від 19 травня 2009 року за згодою профспілкового комітету за ст. 40 п. п.3 і 4 КЗпП України з 26 травня 2009 року (а. с. 11).
Як зазначено у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, що стало приводом звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи до держані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Як вбачається із наказу № 16/к від 30 квітня 2009 року, він носить описовий характер, в ньому не зазначено жодного конкретного випадку порушення позивачкою службових обов'язків. В наказі не зазначено, коли і яке саме порушення допустила позивачка (не прибирала закріплену за нею площу приміщень; не вийшла на роботу), хто саме і коли скаржився на невиконання нею своїх обов'язків в конкретні дні. Рапорт начальника ГВ Корсун Н.І. (а. с. 34), на який посилається відповідач, також, не містить зазначених відомостей. Із табелю обліку робочого часу за квітень 2009 року (а. с. 15) вбачається, що в цьому місяці позивачка прогулів не допускала.
Крім того, доказів того, що, згідно із вимогами ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважена ним особа зажадали від ОСОБА_1 письмове пояснення по допущеним нею конкретним порушенням, яке вона відмовилась дати, суду не надано.
Наказ № 22/к від 25 травня 2009 року, також, не містить конкретного зазначення дисциплінарних проступків позивачки, за які вона звільнена по кожній із підстав звільнення (п.п.3 і 4 ст. 40 КЗпП). В даному наказі мається лише посилання на наказ № 20/к від 19 травня 2009 року (а. с. 9-10), в якому, зокрема, зазначено, що після наказу №16/к від 30 квітня 2009 року, 6 травня 2009 року начальником відділу кадрів ОСОБА_2 було проведено із позивачкою роз'яснювальну бесіду щодо виконання нею службових обов'язків, але і після цього вона продовжувала здійснювати прогули і була відсутня на роботі 14 травня з 10 до 17 години, та 15 і 18 травня.
У вказаному наказі будь-яких інших порушень з боку позивачки, крім прогулів, не зазначено.
Документи, надані відповідачем на підтвердження скоєння позивачкою прогулів у зазначені в наказі дні, носять суперечливий характер.
Так, в табелі обліку робочого часу за травень 2009 року (а. с. 14) зазначено, що 15 травня ОСОБА_1 відпрацювала повний робочій день, а також, незважаючи на відмітку про допущені нею прогули 14, 18 і 19 травня, вказано загальну кількість фактично відпрацьованих нею днів - 9, тобто із врахуванням днів, відмічених як прогули. Крім того, за ці дні їй була нарахована і виплачена заробітна плата, що не заперечував відповідач і що підтверджується розрахунковим листком позивачки за травень 2009 року (а. с. 53).
В акті від 14 травня 2009 року вказано, що позивачка була відсутня на робочому місці з 10 до 17 години (а. с. 38), тобто відпрацювала в цей день 2 години, а в акті від 18 травня 2009 року зазначено, що позивачки не було на робочому місці з 8 до 11 год. 30 хв. (а. с. 39), тобто в інший час вона виконувала свої трудові обов'язки.
В книзі виходу на роботу прибиральниць та двірників (а. с 24-27) є особиста відмітка позивачки про вихід нею на роботу 14, 15 і 18 травня, а також запис тих же осіб, що підписали вищевказані акти про відсутність позивачки на роботі 14 та 18 травня і те, що 15 травня вона працювала з 8 год. до 9 год. 30 хв.
Таким чином, дані щодо відпрацьованого позивачкою часу в ці дні і часу відсутності її на роботі, надані відповідачем, а саме, вказані в табелі обліку робочого часу, актах та записах в книзі виходу на роботу є різними, у зв'язку з чим вони не можуть бути прийняті до уваги, як такі, що свідчать про здійснення позивачкою прогулів 14, 15 та 18 травня.
Посилання відповідача на прогул, допущений позивачкою 19 травня, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки, із наказів щодо звільнення ОСОБА_1 не вбачається, що цей прогул був підставою для її звільнення. Крім того, цей день також був зарахований відповідачем позивачці як відпрацьований і за нього проведена оплата.
В матеріалах справи також, в порушення вищезазначених вимог закону, відсутні дані про те, що відповідач пропонував позивачці надати пояснення за кожен день, який ним зазначено як прогул.
Як із наказу про звільнення позивачки, так і із наказу № 20 /к від 19 квітня 2009 року не вбачається, чи була спричинена і яка саме шкода в результаті відсутності позивачки на роботі, чи були в ці дні прибрані закріплені за позивачкою приміщення.
В акті від 18 травня 2009 року (а. с. 39) вказано, що позивачка працювала у вихідний день 16 травня 2009 року з 14 год. 20 хв. до 21 год. 20 хв., а в журналі прийому та передачі зміни (а. с. 75) зазначено, що вона прибирала 13 травня з 19 год. 28 хв. до 22 год. 04 хв.
Як пояснила позивачка, у зв'язку із виниклою конфліктною ситуацією між нею та новим керівником господарського відділу вона додатково виходила на роботу у свій вільний час, щоб до неї не було претензій по роботі.
Із матеріалів справи також, вбачається, що позивачка пропрацювала у відповідача тривалий час, майже 25 років; до дисциплінарної відповідальності не притягувалась; відповідачем неодноразово застосовувались до неї заохочення (а. с. 20-21).
Враховуючи вищенаведені обставини, встановлені у судовому засіданні, апеляційний суд вважає, що наказ від 30 квітня 2009 року № 16/к про оголошення позивачці догани є безпідставним і незаконним. Так як, цей наказ незаконний і даних про те, що після нього позивачка допускала будь-які порушення службових обов'язків, в наказах щодо її звільнення не зазначено, підстав для її звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України у відповідача не було. Також, відсутні підстави для її звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки, об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 14, 15 та 18 травня 2009 року допустила прогули без поважних причин немає. При оголошенні їй догани та її звільненні відповідач допустив порушення вимог ст. 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким, на підставі ст. ст. 40, 149, 235, 237-1 КЗпП України, її позовні вимоги частково задовольнити, а саме, накази № 16/к від 30 квітня 2009 року і № 22/к від 25 травня 2009 року визнати незаконними, так як скасування наказів, про що помилково ставить питання позивачка, не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, поновити ОСОБА_1 на попередній роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки з 26 травня 2009 року по 12 січня 2010 року, обчислений відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, на підставі довідки про заробітну плату позивачки та табелів обліку робочого часу за березень та квітень 2009 року (а. с. 15, 16, 28), становить 6 675 грн. ( 794,37+957,78:42x160).
Відшкодування моральної шкоди, з врахуванням обставин справи, характеру та ступеню спричинених позивачці моральних страждань, викликаних незаконними діями відповідача, тривалості цих дій та періоду поновлення прав позивачки, апеляційний суд вважає за необхідне визначити у розмірі 800 грн.
Виходячи з вимог ст. 88 ЦПК України, апеляційний суд також вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат і стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, з урахуванням задоволення позовних вимог позивачки як майнового так і немайнового характеру, у розмірі 92 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 157 грн., також з урахуванням задоволення цих вимог.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду від 5 листопада 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними накази директора Державного регіонального проектно-дослідного інституту "Дніпродіпроводгосп" від 30 квітня 2009 року № 16/к про оголошення прибиральниці приміщень ОСОБА_1 догани та від 25 травня 2009 року № 22/к про звільнення ОСОБА_1 прибиральниці госпвідділу по ст. 40 п. п.3 і 4 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному регіональному проектно-дослідному інституті "Дніпродіпроводгосп" на посаді прибиральниці службових приміщень.
Стягнути з Державного регіонального проектно-дослідного інституту "Дніпродіпроводгосп" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 6 675 (шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень, 800 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір у розмірі 92 грн. 25 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 157 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.