Справа 2 А-414/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.

при секретарі Гаврюхіної О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до

Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи дітей війни, тому що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та згідно із ст. 6 вказаного Закону з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач зазначену допомогу не нараховував та не виплачував. Просить поновити пропущений ним строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 2773,30 грн. як дитині війни за 2006-2007 роки.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він знаходиться на обліку у відповідача, який з 01.01.2006 р. повинен йому як дитині війни виплачувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідач у такому розмірі йому допомогу не виплачував, тому він просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати нарахувати та виплатити йому за період 2006-2007 р.р. вказану допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, просить поновити йому строк для звернення до суду, тому що про порушення свого права він дізнався тільки після прийняття рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 р., також він є людиною похилого віку, за станом здоров’я перебуває на обліку в лікарні, часто хворіє.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності, позов не визнає, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача та одержує пенсію за віком, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71,111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», таким чином виплати дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, крім того, законодавчим органом не визначено, які органи повинні виплачувати пенсії, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, до того ж нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 вказаного Закону, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менш 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням та перебуває на пенсійному обліку у відповідача.

Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 01.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнанні такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 09 липня 2007 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків підлягає виконанню.

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила

працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а в цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою необхідністю конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідач в запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Це посилання є хибним, оскільки у ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановляючи судове рішення по даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1, З, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19,22,23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача нарахувати йому допомогу як дитині війни та сплатити суму відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м.Макїівки щодо не нарахування позивачеві щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

У своїх запереченнях щодо заявленого позову позивачем відповідач просить відмовити у задоволенні позову за пропуском без поважних причин передбаченого законом строку для звернення в суд з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки він, будучи людиною похилого віку, часто хворіє, за станом здоров’я перебуває на обліку в лікарні, що підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи документами, тому позивач не міг звернутись своєчасно до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права, а таким чином, цей строк підлягає поновленню.

Таким чином, аналізуючи всі надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та часткове задоволення його адміністративного позову.

На підставі викладеного, ст. ст. 3,8, 19,22,75,83,92 Конституції України, Закону України «Про соціальний статус дітей війни», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», та керуючись ст. ст. 8,9, 10,11,71,88,102,159,160,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України Гірницькому районі м. Макіївки про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки здійснити ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.