Справа №2-2566/10

   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року                        Шевченківський районний  суд м.Чернівці в

 складі:                       головуючого  судді:        Данилюка М.І.

                                    при секретарі:                  Завялець Н.Ю.

розглянувши у попередньосу судовому засіданні в м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

    Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Посилається на те, що зареєстрували шлюб з відповідачем  24 листопада 1988 року. Шлюб повторний. Від шлюбу у них дітей немає. Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося і  вони  в 1996 році припинили подружні стосунки та ведення спільного господарства, з тих пір проживають окремо. У кожного з них своє життя. Просить шлюб укладений між нею та  відповідачем розірвати.Також просить стягувати з відповідача аліменти на її утримання, оскільки вона є інвалідом 1-ї групи з 100% втратою працездатності, потребує матеріальної допомоги.

    Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримала частково, просила розірвати шлюб, в частині стягнення аліментів від позову відмовилась і просила справу провадження в цій частині закрити.

Відповідач в судовому засіданні позов про розірвання шлюбу визнав.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову  ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст..174 ЦПК України цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24 листопада 1988 року. Від сумісного життя у них дітей немає. Вони з 1996 року не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, проживають окремо. У кожного з них своє життя і миритись вони не бажають.

 Враховуючи відсутність у сторін бажання зберегти сім’ю, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливе і збереження сім’ї суперечить їх інтересам, а тому шлюб слід розірвати.

    Сплату державного мита при оформленні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу, слід покласти на відповідача.

    З відповідача також слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., так як позивач є інвалідом І-ї групи і згідно Декрету КМУ «Про державне мито» звільнена від сплати державного мита. Крім того з нього слід стягнути 8 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору, оскільки згідно Декрету КМУ «Про державне мито» розмір ставки державного мита за подачу позовної заяви про розірвання повторного шлюбу становить 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В частині стягнення аліментів на утримання позивача справу провадженням слід закрити у зв»язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

      Керуючись ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, 10, 11, 88, 130, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24 листопада 1988 року відділом РАЦСу Чернівецького міського управління юстиції, за актовим записом № 2397.

    При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 державне мито в сумі 17 грн. в дохід держави. ОСОБА_1 від сплати цих витрат звільнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 грн.50 коп. понесених судових витрат.

    Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 8 грн. 50 коп..

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                СУДДЯ:                                                                   М.І.ДАНИЛЮК