ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 31/319 | 11.06.07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта», м. Алушта
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро», м. Київ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 16/06 від
16.06.2005р.
Суддя Н.І.Качан
Представники:
Від позивача - Шевченко Т.М. пред. по довір.
Від відповідача - Яременко В.В. пред. по довір.
Обставини справи :
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2007р. порушено провадження у справі.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 16/06 від 16.06.2005р. укладеного між ТОВ «Аквавіта»та ТОВ «Бізнес-Агро», посилаючись на невідповідність чинному законодавству прийнятих сторонами господарських зобов’язань (ст..207 ГК України ).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено п. 5.2 ч.5 Договору щодо поставки товару, а дії відповідача при укладенні спірного Договору не були спрямовані на реальне настання наслідків.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на відсутність вимоги позивача щодо розірвання Договору купівлі-продажу № 16/06 від 16.07.2005р.та здійснення взаєморозрахунків боргу за результатами виконання зобов’язань.
Крім того, 10.02.2006р. між позивачем та ТОВ «Г.Р.К.»було укладено Договір № 01/02 про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Г.Р.К.» став кредитором за Договором купівлі-продажу № 16/06 від 16.06.2005р.
Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,заслухавши пояснення представників сторін , Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ :
Між сторонами 16.06.2005р. укладено Договір купівлі-продажу № 16/06 сонячного насіння кількістю 870 тонн, вартістю 1 250,00 грн. за тону.
Загальна ціна Договору разом з ПДВ складає 1 305 000,00 грн. в тому числі ПДВ –217 500,00 грн.
Згідно п. 4.1 Договору позивач зобов’язався здійснити 100% передоплату за товар, а відповідач –поставити товар до 01.07.2005р.
Умови поставки: EXW франко-склад (с. Нова Босань, Чернігівська область), відповідач зобов’язався здійснити загрузку товару у вагон по ст. Бобровиця (Чернігівська область).
Додатковими угодами сторони зокрема продовжували строк поставки товару, так Додатковою угодою № 5 строк поставки сторони встановили до 01.04.2006р.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За твердженням позивача згідно банківських виписок передплата була проведена 21.06.2006р. платіжним дорученням № 418 на суму 670 000,00 грн. в тому числі ПДВ –111 666,67 грн. та 23.06.2005р. платіжним дорученням № 423 на суму 635 000,00 грн. в тому числі ПДВ –105 833,33 грн.
В подальшому від відповідача отримані дві податкові накладні на суму передплати № 23 від 21.06.2005р. та № 24 від 23.06.2005р.
Посилання позивача на те, що відповідач здійснив винні, навмисні дії, якими намагався запевнити позивача про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть суд до уваги не приймає з наступних підстав.
Поставка товарів –це, зокрема, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).
Разом з цим, відповідно до ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Отже, відмова продавця від передавання проданого товару може породити і відмову іншої сторони договору-покупця. Така відмова від договору здійснюється односторонньо, за ініціативою покупця, і за правовими наслідками прирівнюється до розірвання договору.
Також слід зазначити, що 07.10.2005р. між ТОВ «Г.Р.К.»та позивачем був укладений Договір поставки № 7/10, відповідно до якого позивач мав поставити та передати у власність ТОВ «Г.Р.К.»соняшник у кількості 870,00 м/тонн +/-5% на вибір продавця.
Відповідно до Договору № 1 про внесення змін та доповнень до Договору поставки № 7/10 від 07.10.2005р. від 28.12.2005р. було продовжено строк поставки до 31.03.2006р. після отримання передоплати в повному обсязі.
07.10.2005р. ТОВ «Г.Р.К.»була здійснена передоплата згідно Договору № 7/10 у розмірі 7 600,00 грн. (ПДВ-1 266,67 грн.) та 15 540,68 грн. (ПДВ –2 590,11 грн.), копії банківських виписок та журнал-ордер і відомість по рахунку знаходяться в матеріалах справи.
Проте позивачем не були виконані умови Договору по поставці ТОВ «Г.Р.К.»товару –насіння соняшнику.
Отже, виникли дві взаємопов’язані своєрідні ситуації, а саме :
1. позивач здійснив передоплату (але не 100% як було передбачено узгодженими умовами договору ) та відповідачем поставка не була здійснена;
2. ТОВ «Г.Р.К.»здійснив передоплату та поставка товару. не була здійснена
З метою вирішення даної ситуації 10.02.2006р. між ТОВ «Аквавіта»та ТОВ «Г.Р.К.»було укладено Договір № 01/02 про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Г.Р.К.»став кредитором за Договором купівлі-продажу № 16/06 від 16.06.2005р., укладеного між ТОВ «Аквавіта»та ТОВ «Бізнес-Агро».
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, згідно даного Договору заборгованість відповідача в розмірі 1 348 500,00 грн. була закрита проведенням взаєморозрахунків .
Також слід зазначити, що між ТОВ «Г.Р.К.»та ТОВ «Бізнес-Агро»було здійснено взаєморозрахування боргу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що здійснилася заміна кредитора у зобов’язанні за Договором купівлі-продажу № 16/06 від 16.06.2005р., то у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Аквавіта»до ТОВ «Бізнес-Агро».
Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, то зазначені витрати покладаються на позивача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 516, 655, 665, України, ст. ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва,- В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя Н.І.Качан