Справа 2-10242/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 р. Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Оксененко В.А., при секретарі Дмитрієвої Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 оо Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії ,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Московського суду м.Харкова з позовом про призначення та виплату пенсії відповідно до діючого законодавства, вказавши наступне.
Вона є інвалідом 2-ої групи і віднесена до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чернобильскої катастрофи; з 1990 р. перебуває на обліку в ПФ Московського району м. Харкова. Але, з 2001 р. пенсію її відповідачем нараховується та сплачується у неналежному розмірі, виходячи не з положень Закону, а з Постанов КМУ. Згідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільскої катастрофи» її повинні були виплачувати державну пенсію не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію 75 % мінімальних пенсій за віком. Тому, просить суд зобов’язати ПФ здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2001 р. відповідно до діючого законодавства.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення де зазначили, що пенсії ОСОБА_1 була нарахована правильно, відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постанов КМУ від 03.01.2002 р., 27.12.2005 р., 28.05.2008 р.; крім того, позивачкою пропущено строк позовної давності з 01.03.2001 р.
В судове засідання сторони не з’явились, просили справу розглянути за їх відсутності і суд розглянув справу у відсутності сторін, на підставі наданих доказів.
Судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається з посвідчення серії А НОМЕР_1. ОСОБА_1 є інвалідом 2-ої групи, з 1990 р. перебуває на обліку в ПФ, як особа, що постраждала внаслідок Чернобильскої катастрофи.
Отже, з вказаного часу ОСОБА_1 має право на пенсію в розмірах, передбачених статтями 50 і 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі Закон) в редакції Закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, № 230/96-ВР від 06.06.96 р.
Функції по призначенню та виплаті пенсії передані Пенсійному фонду України з 1 березня 2001 року, згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 18 грудня №121/2001.
Відповідно до Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості та підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості, тому, розмір мінімальної пенсії інваліда ЧАЄС з червня 1996 р. збільшувався в декілька разів і мав дорівнюватися: для інвалідів ЧАЄС II групи - 596 грн. 88 коп.; з наступним перерахунком у разі збільшення величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Як впливає з довідки про отримані пенсії, ПФ проігнорував вимоги Закону і нараховував та сплачував належні позивачу пенсії в значно меншому розмірі, використовуючи для їх нарахування замість норм Закону Постановою Кабінету Міністрів України, що є у свою чергу, порушення ст. 46, 56 Конституції України.
Відповідно до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3. 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За вимогою ст.50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком: інвалідам III групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, а також особам. захворювання .яких пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 54 Закону пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання не може бути нижчою: по І групі інвалідності - семи мінімальних заробітних плат, по II групі інвалідності - п'яти мінімальних заробітних плат, по III групі інвалідності - трьох мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 4 ст. 1 цього Закону, для інвалідів повинен застосовуватися прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає, що посилання відповідача на те, що він виконував вимоги постанов Кабінету Міністрів України, згідно яких незаконно занижався розмір мінімальної пенсії за віком всупереч вимогам Закону, є хибним і суперечить ст. 117 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за № 10 -рп 2008 р., № 19-рп/2009 від 08.09.2009 р., оскільки, КМУ повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод
людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту
(пункти 2, 3 статті 116 Основного Закону України) та не
наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій.
КМУ своїми нормативно-правовими актами визначає порядок обчислення пенсії, конкретний розмір пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що виплачуються за рахунок державного бюджету, але, в усіх випадках вони не повинні бути нижчими розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 06.06.1996р. №230/96-ВР)
Крім того, з положеннями даних норм співпадає припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523. Згідно абз. 1,3 ч. 1 ст. 2 Закону України № 966-ХГ/ від 15 липня 1996 р. „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Згідно зі ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що набрав чинності з 01.01.2004 р, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч. З ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абз. З ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум -вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначеном України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не підзаконні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, дії відповідача, щодо виплати мені пенсії за період з 01.03.2001 року по теперішній час в розмірах, які не відповідають Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та діючому законодавству.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 р. окремі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Тому, за період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. ПФ діяв законно.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії , не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів .
В статті 8 Конституції України визначила принцип дії в Україні верховенства права, згідно якого діяльність державних органів, посадових осіб і громадян (в тій частині, в якій право стосується життя приватної особи) підпорядковується закону.
Керуючись ст. ст. 19, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 50, п. 4 ст. 54, ст. ст. 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат», ст. ст. 6-15 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 р. основної щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 р. пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», а з 01.01.2004 р. по 01.01.2008 р., з 22.05.2008 р. по 08.09.2009 р., та з по теперішній час - основної щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, - відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату недорахованої пенсії за період з 01.03.2001 року по 31.12.2003 р., виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», на момент нарахування пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату недорахованої пенсії за період з 01.01.2004 р. по 01.01.2008 р., з 22.05.2008 р. по 08.09.2009 р., по теперішній час, пенсії виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості ОСОБА_1 пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити до виплати позивачу у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному об’ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію шкоду за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова на протязі місяця. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано на протязі 10 днів, після цього протягом 20 днів може бути подано апеляційну скаргу; або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.А. Оксененко.