Справа №2а-60 /2010 року

                                                           П О С Т А Н О В А

                                            І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року Святошинський районний суд м.Києва

в складі:головуючого – судді                                     Твердохліб В.А.

при секретарі                                                                Горбан М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві адміністративну справу за  позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, 3-тя особа:Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м.Києві про визнання дій суб»єкта владних повноважень неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії, -    

 В С Т А Н О В И В:

    21.09.2009 року позивачі  звернулися в суд з вищевказаним позовом до відповідача та просили постановити рішення, яким визнати не чинною дію відповідача щодо накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_1,  відмову (лист  №26400 від 05.08.2008 року) – скасувати, визнати дію відповідача щодо накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_1 такою, що порушила право власності власників майна – ОСОБА_2, ОСОБА_3, зобов»язати відповідача зареєструвати договір дарування 1/5 частини квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Габріель Л.Є.

    В позові зазначають, що 09.07.2008 року між позивачем ОСОБА_3 та його батьком ОСОБА_5 був укладений договір  дарування 1/5 частини квартири АДРЕСА_3, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Габріель Л.Є. 10.07.2008 року позивачем ОСОБА_3 було подано  до відповідача заяву щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. У задоволенні такої заяви відповідачем було відмовлено на підставі того що, на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт;  вважають, що відповідач діяв незаконно, у спосіб, що не передбачений Конституцією та Законами України, а тому просять позов задовольнити.

    В судовому засіданні представник  позивачів та позивачка підтримали позовні вимоги та просили їх  задовольнити, посилаючись на обставини справи, викладені в позовній заяві.

    Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання  не з”явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути справи у їх відсутності на підставі поданих доказів.

    Суд, вислухавши пояснення представника  позивачів та позивачку, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що 20.01.1999 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір дарування нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_6, ОСОБА_7 подарували, а ОСОБА_2 прийняла у дар 2/5 частини квартири АДРЕСА_4 (а.с.9). Даний договір зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна  за реєстровим № 6477 01.02.1999 року.

09.07.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір дарування   нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_5  подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/5 частини квартири АДРЕСА_4 (а.с.7).

    10.07.2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача з проханням зареєструвати право власності на об»єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_5 , на підставі договору дарування (а.с.10).

    05.08.2008 року відповідач відмовив у задоволенні вищевказаної заяви позивача на підставі того, що постановою про накладення арешту від 11.07.2008 року на квартиру АДРЕСА_6 накладено арешт Відділом ДВС Святошинського РУЮ у м.Києві і вказав, що до надання документу про зняття зазначеного арешту реєстрація права власності на підставі поданого договору дарування неможлива (а.с.12).

    Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.07.2008 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5, що мешкає в АДРЕСА_7 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_5 Копію постанови направлено на виконання в органи і установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника (а.с.16).

    Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна (а.с. 47), на квартиру АДРЕСА_6 накладено арешт.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст.182 ЦК України (в редакції від 19.06.2003 року), право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.  

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.  

Згідно з ч.4 ст.334 ЦК України (в редакції від 19.06.2003 року), якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за N157/6445  у   реєстрації   прав  на  нерухоме  майно  може  бути відмовлено, якщо право   власності  на  нерухоме  майно  виникло  на  підставі договорів  відчуження,  за  наявності  інформації  про  накладення заборони  та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно п. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації  прав  та  їх  обтяжень  може  бути відмовлено у разі, якщо заяву  про  державну   реєстрацію   прав,   пов'язаних   з відчуженням  нерухомого  майна,  подано після державної реєстрації обтяжень,  встановлених   щодо   цього   майна,   крім   випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

 На підставі  ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві від 11.07.2008 року з метою забезпечення виконання рішення суду накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5, який мешкає в квартирі АДРЕСА_4.

Згідно ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй,  а не боржникові,  може  звернутися  до  суду  з  позовом  про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У  разі  прийняття  судом  рішення про звільнення майна з-під арешту або  сплати  боржником  повної  суми  боргу  за  виконавчим документом   до  реалізації  арештованого  майна  боржника,  майно звільняється з-під арешту за постановою  державного  виконавця  не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія  постанови  про  звільнення  майна з-під арешту надсилається боржнику  та до органу (установи),  якому була надіслана постанова про  накладення арешту на майно боржника на виконання.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований  державний  виконавець,  якщо  під  час   розгляду відповідної  скарги  боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку  накладення  арешту.  Копія  постанови  начальника органу  державної виконавчої  служби про звільнення майна боржника з-під  арешту  не  пізніше  наступного  після  її  винесення   дня надсилається  сторонам  та  до  відповідного органу (установи) для зняття арешту,  а про відмову у звільненні  майна  боржника  з-під  арешту  -  боржнику

 За наявності  письмового  висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у  зв'язку із  значним  ступенем  його зносу,  пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на  нього  стягнення,  перевищать  грошову суму,  за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за  постановою  державного  виконавця,  яка затверджується    начальником    відповідного   органу   державної виконавчої  служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту  не  пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам  та  до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт  з  майна  чи  коштів  може  бути  знятий  за рішенням суду.

Зазначені у цій статті постанови начальника органу  державної виконавчої  служби  та  державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами  до  суду  у  10-денний  строк.

При розгляді заяви позивача про реєстрацію прав власності на нерухоме майно у відповідача були відсутні правові підстави  для звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_6, таким чином його відмова була правомірною.

При цьому позовні вимоги позивачів про визнання дії відповідача щодо накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_8 не чинною та такою, що порушила права власності позивачів задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідач не накладав арешт на вище вказану квартиру.

Таким чином у суду відсутні правові підстави щодо зобов»язання відповідача зареєструвати договір дарування 1/5 частини квартири АДРЕСА_9, оскільки на даний час не знятий у встановленому законом порядку арешт з квартири АДРЕСА_8.  

Позивачка ОСОБА_2 та її представник не змогли вказати суду на те, яким саме чином порушені відповідачем її права як власника 3\4 частин квартири АДРЕСА_9.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд  приходить до висновку що  відповідач діяв на підставі, у спосіб, що передбачений чинним законодавством та у межах своїх повноважень, у зв»язку з чим позов  задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 3, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. ст.182, 334 ЦК України, ст.ст. 55, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.17, 69-70, 86, 160-163 КАС України, суд,-    

П О С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2,    ОСОБА_3  в задоволенні позову  до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, 3-тя особа:Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м.Києві про визнання дій суб»єкта владних повноважень неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом десяти днів, починаючи з 07 липня 2010 року  -  дня її складення в повному обсязі,  шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

               Суддя: