Справа № 2-3080/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 липня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді     Захарчук С.С.

при секретарі:               Совівській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про стягнення інфляційних, трьох процентів річних,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (далі – ПАТ «Родовід банк») про стягнення інфляційних, трьох процентів річних.

Зазначав, що 18 березня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір про строковий банківський вклад на суму у розмірі 20 000 грн. строком на 12 місяців та 2 дні.

Посилаючись на те, що у встановлений в зазначеному договорі строк йому було відмовлено у поверненні банківського вкладу та нарахованих на нього процентів, банківський вклад та нараховані на нього проценти було повернуто лише 10 серпня 2009 року, просив стягнути з                 ПАТ «Родовід банк» на його користь 272 грн. – 3% річних та 897 грн. 35 коп. інфляційних, а також судові витрати: судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.

У судове засідання позивач не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У заяві позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з викладених у позові підстав (а.с. 55).

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що постановою Правління НБУ було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховується фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань. Крім того, заперечуючи про стягнення витрат на правову допомогу зазначав, що між позивачем та ТОВ «Адвокатська компанія «Лінія Захисту» був укладений договір доручення, а не договір про надання правової допомоги, детального розрахунку понесених витрат на правову допомогу, а також належних доказів того, що позивачем було сплачено 4 000 грн. суду не надано.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про строковий банківський вклад № ДРГ.096.ОЩ12-464/03-2008 від 18 березня 2008 року (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № НОМЕР_1 грошову суму у розмірі 20 000 грн. строком на                12 місяців та 2 дні та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу 20 березня 2009 року і проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим Договором.

Після закінчення строку дії Договору позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення суми банківського вкладу (а.с. 14, 17-18).

Позивачу було повернуто суму банківського вкладу та проценти на нього 10 серпня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних, позивач посилався на те, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання по вимозі кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з обліком встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не  відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», діючої на час виникнення спірних правовідносин, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Після закінчення дії мораторію (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим законом.

Судом установлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13 березня 2009 року № 138 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві «Родовід банк» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 16 березня 2009 року до 15 вересня 2009 року (п. 4) (а.с. 33-35).

Оскільки, у ВАТ «Родовід банк» було введено мораторій з 16 березня 2009 року до                  15 вересня 2009 року, а відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», діючої на час виникнення спірних правовідносин, протягом дії мораторію не нараховуються фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, то підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних та трьох процентів річних немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві  пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, то правових підстав для стягнення судових витрат у вигляді: судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача немає.

Керуючись ст. ст. 625, 1060 ЦК України, ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід банк» про стягнення інфляційних, трьох процентів річних - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд                 м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                       С.С. Захарчук