ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
15 червня 2010 року < Час проголошення > № 2а-3757/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління міграційної служби в м. Києві
провизнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Громадянин Республіки Конго ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління міграційної служби в м. Києві (далі –Відповідач) від 03.02.2010 р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні, а також зобов'язати Відповідача здійснити перегляд справи Позивача відповідно з процедурою, передбаченою чинним законодавством України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач не погоджується з рішенням Відповідача про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, яке оформлене наказом від 03.02.2010 р. №50. На думку Позивача, він має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками політичних переконань, через належність його дядька ОСОБА_2 –радника опозиційної партії Рух за Демократію Соціальний прогрес (далі –РДПС). Як пояснив представник Позивача, заява його довірителя про надання статусу біженця є обґрунтованою, оскільки в останнього наявні умови, передбачені статтею 1 Закону України "Про біженців", не носить характеру зловживання.
У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник Відповідача позовні вимоги не визнала, зазначивши, що розгляд заяви Позивача засвідчив, що вона є очевидно необґрунтованою, оскільки ним не надано жодних доказів чи фактичних даних, які б підтверджували достовірність тверджень, викладених у заяві щодо наявності підстав для отримання статусу біженця. Як пояснила представник, доказів на підтвердження належності Позивача до опозиційної партії РДПС, наявності реальної загрози внаслідок його членства чи його родича в цій партії або реальних погроз з боку інших політичних сил ним не надано. На думку Відповідача, оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, законно та обґрунтовано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до Управління міграційної служби в м. Києві з заявою від 13.01.2010 р. №3 з метою отримання статусу біженця. В заяві Позивач зазначив, зокрема, що причиною виїзду з Конго стало побоювання за власну безпеку через політичну діяльність свого дядька та власну належність до партії РДПС.
За наслідками співбесіди 03.02.2010 р. Відповідачем було складено висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Підставою для відмови в оформленні документів стало те, що заява Позивача була необґрунтованою та носила суперечливу інформацію.
Наказом Управління міграційної служби в місті Києві від 03.02.2010 р. №50 Позивачу було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Під час розгляду справи Позивач пояснив, що його дядько працював на посаді юриста в партії РДПС. Коли лідер даної партії помер, на його похорони приїхав президент Конго але людей це обурило і молоді члени партії, в тому числі і Позивач, почали жбурляти в нього каміння. Позивач злякався, що його звинуватять в причетності до даної сутички, оскільки його дядька було заарештовано і почали переслідувати молодих людей з партії. Після даного випадку він переховувався, а тоді втік з Конго. Як повідомив Позивач, під час арешту його дядька він знаходився в нього дома, проте представники влади не виказували до нього жодних претензій. Проте, Позивач вважав, що він все-таки міг бути підданий арешту.
Позивач зазначив, що причиною побоювання повернення до країни громадянської належності є можливість політичного переслідування з боку правлячої влади. На запитання суду, в чому причина побоювання переслідування, арешту, репресій, інших негативних наслідків з боку владних структур, Позивач пояснив, що такою причиною був інцидент з камінням та арешт його родича. Інших причин Позивач, його представник не назвали.
Судом також було взято до уваги доповідь Amnesty International за 2010 рік щодо республіки Конго (президент –Дені Сассу-Нгессо), в якій зазначено, зокрема, про окремі випадки переслідувань політичних лідерів, які згодом були звільненні з-під арешту, недотримання прав з боку влади щодо свободи слова, мирних зібрань.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Згідно з частиною шостою статті 12 Закону України "Про біженців" від 21.06.2001 р. №2557-III (далі – Закон) рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Вказаним положенням Закону встановлено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця.
Разом з тим відповідно до статті 1 Закону біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань (абзац другий статті 1).
Як вже зазначалось, Позивач вважає, що підставою для надання статусу біженця є побоювання стати жертвою політичного переслідування. Проте, як встановлено судом, такі побоювання жодним чином не обґрунтовані. З пояснень Позивача вбачається, що ці побоювання викликані не політичними мотивами, позаяк причини залишення країни громадянської належності, які зазначив Позивач у співбесіді та в судовому засіданні, не можуть вважатись обґрунтованим побоюванням стати жертвою переслідування за політичними переконаннями. Зокрема, арешт родича, який був членом партії, не є доказом політичних репресій щодо Позивача. Окрім того Позивач визнав, що йому не відомі інші факти арештів за політичними мотивами. Пояснення Позивача та його представника щодо причин залишення батьківщини та прибуття саме до України були суперечливими. Так, Позивач не зміг пояснити, які саме події змусили його залишити країну –чи то арешт дядька, чи побоювання власного арешту внаслідок акції проти президента, яка полягала у киданні каміння, чи членство у партії РДПС. Позивач не зміг внести ясність, чи справді ця партія є опозиційною, в чому полягає мета її діяльності, які політичні цілі вона перед собою ставить, якою діяльністю він у цій партії займався. Також, припущення Позивача стосовно можливості арештів членів партії РДПС саме за політичними мотивами, не підтверджується загальновідомою інформацію про країну.
Посилання представника Позивача на те, що у разі повернення Позивача на батьківщину можуть мати місце переслідування, суд не може прийняти до уваги, оскільки пояснення самого Позивача свідчать про відсутність будь-яких переслідувань щодо нього, у тому числі за політичними мотивами, з боку органів державної влади, представників будь-яких політичних сил чи інших недержавних угруповань, окремих осіб.
Судом взято до уваги те, що Позивач не надав жодних доказів та не вказав джерел їх отримання щодо членства в партії РДПС, а також фактів переслідувань або утисків на свою адресу в зв'язку з політичною діяльністю
Згідно з частинами першою, другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до положень Закону України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004 року №1629-IV метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.
Положеннями Директиви Європейського Союзу щодо мінімальних стандартів кваліфікації громадян третіх країни та осіб без громадянства, біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту, яка використовується у практиці Європейського Суду з прав людини передбачено, що заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; надано усі важливі факти, що були в його розпорядженні; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними, не суперечать конкретній та загальній інформації за його справою; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява Позивача про оформлення документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця є очевидно необґрунтованою, оскільки в Позивача відсутні умови, передбачені статтею 1 Закону стосовно цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за політичними переконаннями. Відтак вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу від 03.02.2010 р. №50 "Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця" та зобов'язання здійснити перегляд справи задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.А. Донець
Постанова виготовлена в повному обсязі 21.06.2010 р.